21.03.2011 | 11:24

Три наперстки для гри з народом: Податковий, Трудовий кодекси і пенсійна реформа

Андрій Мартенс Андрій Мартенс | Фото: Сергей Друченко

Вгадайте, де ваші гроші?

Чинна влада йшла на вибори з гучними гаслами: податкові канікули, збільшення пенсій, свобода і демократія, зростання зарплат і боротьба з безробіттям та корупцією.

Так вони закликали людей ще раз повірити і прийти на виборчі дільниці. У Партії регіонів добре розуміли, що їм потрібно це ще лише один раз. Потім, вхопившись за владу, вони все змінять під гарантоване довічне царювання: президентська республіка, ручний Конституційний Суд, заляканий народ, згноєна в тюрмах опозиція, а згодом повалена однопартійна система.

Однак я переконаний, що будь-які наступні вибори неминуче призведуть до повалення режиму Януковича. Соціологічні агентства в один голос заявляють про падіння рейтингу влади вдвічі. Це після року перебування у владі. Котиться донизу рівень довіри до всіх гілок влади і тих, хто її представляє: підтримка людей просто тане, закипає громадське невдоволення, країна на небезпечному історичному роздоріжжі.

Влада, яка перебуває за крок до політичного банкрутства, розуміє, що економічне банкрутство держави пришвидшить її вигнання з посад та країни. Треба демонструвати якісь цифри на ток-шоу та в новинах: збільшення пенсій, зростання ВВП, зниження інфляції — будь-що для того аби нав’язати якусь надію пересічному українцеві.

Де брати ресурси для чергових соціальних феєрверків? У нагоді стали уроки молодості багатьох нинішніх українських чиновників — гра в наперстки з перехожими. Увесь політичний театр України сплановано точнісінько як у цій популярній вуличній грі 90-х. Умілі оратори, що запрошують натовп до столу посеред вулиці, обіцяючи золоті гори; підставні громадяни, які начебто щось виграють. І головне — справжні бандити, які ховаються за рогом і чекають свого часу, щоб відібрати ваші гроші.

Славнозвісними наперстками є сьогодні ключові «реформи» влади: Податковий кодекс, Трудовий кодекс, пенсійна реформа. Саме ці три ініціативи дають відповідь на головне запитання: куди веде країну режим Януковича? Ці кодекси — зброя, націлена на людей, на їхні добробут та спокій. Цілиться влада. І походження цієї ненависті до свого народу пояснити політикою неможливо.

Після невдалих заходів для реалізації реформ, що викликали то нищівну критику опозиції і міжнародних експертів, та вуличні акції протесту і цілі «майдани», влада все ж перейменувала свою місію на «Будуємо нову країну». Треба ж було якось виправдати «біг на місці» нової «реформаторської команди Януковича».

Саме цим тепер прикривається жага втриматися у кріслах, аби перетворювати політику на бізнес. Саме це покликані продемонструвати усі три документи, схожі один на одного, як близнюки.

Будуємо нову країну подалі від очей виборців

По-перше, всі три документи величезного обсягу, аби експерти та прості громадяни не дочиталися до всіх тих «нововведень», що їх туди заховала влада. Погляньте самі: Податковий кодекс — 500 сторінок самого тексту і 2389 сторінок коментарів у трьох томах.

Трудовий кодекс — не менший, його розробляють вже 8 років. Пенсійна реформа так само не буде виписана на 10 сторінках.

Потайки відбуваються обговорення обох кодексів та пенсійної реформи. Згадаємо громадське обговорення Податкового кодексу. Воно було повністю сфальшоване. Політична партія «Фронт Змін» провела власний незалежний громадський аналіз документу. Це був своєрідний exit-poll, аби влада не сфальшувала громадську думку про новоявлений кодекс. Результати виявили, що «влада каже на чорне — біле» і в цьому їй допомагають тисячі «зручних» громадських організацій.

Наразі обговорюється пенсійна реформа. Влада влаштувала «білбордову профанацію». Цей діалог між Тігіпком та народом можна звести до одного простого питання: «Чи є добровольці померти за псевдореформи Віктора Януковича?» Відповідь очевидна. Що обговорювати?

Так само довго триває начебто обговорення Трудового кодексу. Півтора роки точаться суперечки над його головними засадами, вісім років він розробляється. Незважаючи на спірність цього документу, під тиском української олігархії влада намагається проштовхнути кодекс у парламентську залу і згодом в життя. І тут «Фронт Змін» не дозволить сфальшувати громадську думку: кодексу без скрупульозного аналізу не буде.

Після Податкового Майдану влада наплодила в кожній області сотні підконтрольних рад, спілок, асоціацій. Через такі фальшиві інститути просуватиме свої рішення. Будь-яка інша організація, з іншою позицією, буде просто «білою вороною» серед сотень «правильних ГО».

У цій ситуації різко зростає відповідальність політичних партій, які повинні взяти на себе ініціативу і представити інтереси простих українців у боротьбі проти зачатків цього псевдогромадянського суспільства.

У процесі «будівництва нової країни» в бідних забирають, багатим віддають

Усі три документи виключно дискримінаційні й написані під диктовку великого капіталу та корумпованих чиновників. Наприклад, у Податковому кодексі знищено спрощену систему оподаткування як таку, збільшено податкове навантаження на малий бізнес, збережено можливість заможним громадянам ухилятися від сплати податків, а навантаження на бідних лишилося. Податковий кодекс «відміняє» гарантоване Конституцією право не давати покази та пояснення проти себе. Разом з тим, великим компаніям все інше: зниження податку, вільні економічні зони «для своїх», можливість виводити кошти в офшори, захист та гарантії.

Саме для великого капіталу написано і Трудовий кодекс. На догоду власникам великих компаній, що в основному є монополістами на ринку праці у вашому регіоні написано цілі розділи Трудового кодексу. В результаті — збільшено штрафи для працівників, рівень матеріальної шкоди визначає безпосередньо роботодавець. Причому виключається можливість участі профспілки.

Тепер роботодавець може безперешкодно проводити відеозапис твого робочого місця, а наднормова робота у вихідні дні фінансово не компенсується. Далі — ще гірше: дозволяється 12-годинний робочий день, запроваджується 48-годинний робочий тиждень, а якщо ти захворів, тебе можуть викинути на вулицю без вихідної допомоги. Зменшено термін, протягом якого тобі мають повідомити про скорочення зарплати, про звільнення тебе повідомлять не за 2 місяці, як зараз, а за 2 тижні. Але разом з тим збільшують випробувальний термін з 3 до 6 місяців. І нарешті кодексом вилучено норму про обов’язкове укладання колективних угод.

Пенсійна реформа — «геніальне» продовження двох попередніх документів. Якщо коротко, то просто «соціальний геноцид»

Почалося все з вимог міжнародних кредитних організацій підняти пенсійний вік для жінок. На що чоловіки «з Грушевського та Банкової» миттєво згодилися. Тож влада почала торгувати життям своїх громадянок на міжнародному рівні: більшого лицемірства не вигадати.

Ще катастрофічніше складається ситуація у селах, де люди працюють взагалі у «дві» зміни: одну на роботі, другу вдома.

Середня тривалість життя чоловіків в Україні — 62 роки, це на 13 років менше, ніж у США, на 10 — у Польщі, на 16 — у Франції. В української жінки середня тривалість життя 74 роки. Тоді як у Великобританії 82, Канаді 84, сусідній Польщі 80, Угорщині 78. Про які європейські стандарти пенсійного віку і їхнє запровадження в Україні можна говорити?

Пенсійною реформою уряд відбирає у 2,8 мільйонів пенсіонерів доплати, і віддає їх чиновникам. Це майже півмільярда гривень. Влада за рахунок пенсіонерів намагається скоротити дефіцит бюджету. Передбачено суму скорочення в 5,4 мільярда гривень, а з чиновників знову аж «0» копійок. Чоловіки зі стажем 35 років, жінки зі стажем 30 років отримуватимуть пенсію в розмірі прожиткового мінімуму, до речі, як і ті, хто взагалі не працював. Їм держава надасть соціальну допомогу, рівну прожитковому мінімуму.

Як відомо, у бюджеті передбачено збільшення на третину розміру утримання чиновників та силовиків найвищого рівня. Валова частина цих витрат буде оплачена за рахунок підвищення пенсійного віку для жінок. Уряд збільшує втроє необхідний стаж для інвалідів, щоб вони могли отримувати пенсії. І разом з тим, залишаються елітні пенсії. Без сумніву — це соціальний геноцид над інвалідами, жінками, бідними.

Усе, що вам наобіцяли перед виборами, вам уже простили.

Усі дії влади протягом останнього року аж ніяк не кореспондуються з її передвиборчими обіцянками. Вони обіцяли скоротити витрати на утримання президента, депутатів і чиновників. А ще збільшити тривалість життя через проведення реформи у медицині, створити нові робочі місця, вивести економіку з тіні, ліквідувати корупцію, надати податкові канікули малому бізнесу, підвищувати пенсії та зарплатні.

Жодна з цих обіцянок не виконана.

А ще влада обіцяла почути кожного. Своє слово вже сказали підприємці на Майдані. Багато «добрих» слів до влади щодня говорять на кухнях пенсіонери, батьки дітей шкіл, працівники та пацієнти лікарень, які вона намагається закрити. Але навряд чи владі буде приємно почути ті слова.

Проте якщо вона не прислухається до них, то може статися так, що говоритимуть мільйони українців на сотнях майданів.

Андрій МАРТЕНС, депутат Полтавської міської ради,
член Політради Партії «Фронт Змін»,
член «Уряду Змін»

Політика і влада