25.01.2010 | 13:43

У Європі метуть полтавськими віниками

Микола Слинько — «віникових» справ майстер Микола Слинько — «віникових» справ майстер | Фото: Іванна Сердюченко

Українці за кордоном надають перевагу віникам із проса, а не «суперовим» щіткам

— Замовлень у мене, хоч відбавляй. Мої віники вже є в Норвегії, Англії, Ізраїлі, Німеччині. Може, й ще десь, адже їх купує багато українців, чиї діти чи рідні виїхали за кордон, — відповідає майстер «віникових» справ із Супрунівки Микола Слинько на запитання, чи користуються його вироби з проса попитом. — Якщо я знаю, що віник поїде за рубіж, то роблю його дещо по-іншому, по-особливому переплітаю ручку, щоб було красивіше. І наші покупці, полтавські, теж часто замовляють по 10-20 штук. Є багато постійних клієнтів, які кажуть, що брали вже в мене колись віники, вони їм сподобалися, бо дуже хороші, якісні, довго не змітаються, а ручка так міцно зроблена, що не розпадається навіть тоді, коли від самого виробу залишається вже деркач.

Особливо багато людей навідуються до мене перед Новим роком, дотримуючись прислів’я: хата без віника — пустка. Секрети свого ремесла я передав зятеві, і він успішно освоїв його. Микола Слинько майже 11 років продає свої вироби з природного матеріалу на Центральному ринку Полтави. Про себе розповідає, що народився в Лубнах, але життя так склалося, що вже понад 20 років живе в Супрунівці. У радянські часи працював начальником цеху місцевого ливарно-механічного заводу. Та коли в 90-і роки підприємство припинило свою діяльність, почав шукати, куди податися, щоб прогодувати сім’ю. Спочатку «човникував» до Польщі, Росії. А тоді брат порадив зайнятися віниками, бо в селах його рідного Лубенського району цей промисел надзвичайно поширений.

Микола Дмитрович говорить, що весь матеріал для своїх віників заготовляє сам. Щоправда, на перших порах насіння проса дав йому брат, а тоді вже своє появилося. В’язанню передує велика й важка робота. Треба засіяти ниву просом, прополоти, прорвати, зібрати, обібрати кожну волоть від насіння... Та й сам процес виготовлення віника нелегкий, потрібна сила і неабияка вправність.

Нині знайти пічника чи майстра, який би перекрив очеретом хату або викопав колодязь, практично неможливо. На жаль, ці ремесла відходять у забуття. Проте ніякі надсучасні пилососи, щітки зі штучною щетиною й супершвабри не замінять у оселях людей звичайні віники з проса. Тому й не переводяться майстри з їх виготовлення.

Надія СТЕПНА, «Полтавщина»

Цікавинки