Нащадки Астрід Ліндгрен відвідали Полтаву

Власне кажучи, гостювали у нас учні та вчителі гімназії, що розташована у Віммербі. З Полтавського боку делегацію приймала школа «Паросток», а сам візит відбувався в рамках молодіжного медіа-проекту Шведського Інституту, спрямованого на розвиток молодіжної української газети «Довгапанчоха» та підтримки молодіжної журналістики в регіоні. 

Чому саме шведські партнери взялися за проект підтримки нашої молодіжної журналістики? Тут все дуже просто, адже молодіжна газета «Frizon», яку видають у гімназії Віммербі, є кращою в Швеції! Тож не дивно, що наші шведські друзі допомагають нам перейняти досвід їхньої газети, аби й наше подібне видання «Довгапанчоха» здобуло визнання в Україні.

Партнерство між «Паростком» та гімназією Віммербі бере свій початок 2006 року. З того часу полтавські школярі відвідували Швецію не один раз. Не даремно ж школа «Паросток» на сьогодні є одним із лідерів молодіжних українсько-шведських взаємин в Україні! До речі, ця полтавська школа одна з не багатьох в Україні, де вивчають шведську мову та культуру. Особливо глибоко тут досліджують творчість видатної шведської казкарки Астрід Ліндгрен, рідним містом якої і є Віммербі!  

22 січня у приміщенні Полтавського художнього музею імені М. Ярошенка (Галереї мистецтв) відбулася творча зустріч «Україна і Швеція: молодь, партнерство, перспективи». Паралельно проходила й фотовиставка учнів та педагогів «Паростка», що відвідували Швецію, під назвою «Наш дім – Європа. В об’єктиві – Швеція».

Фотовиставка надзвичайна! Дивлячись на представлені на ній світлини, немовби  опиняєшся у цій казковій країні. Так, так! Саме казковій, адже фотороботи повністю відображають надзвичайну красу та витонченість Швеції, неперевершену чистоту її природи. «Yes!Yes!» - лунає з вуст одного зі шведських учнів, який у виставлених фотографіях, мабуть, упізнав рідні місця. Інші представники шведської делегації продовжують розглядати не лише виставлені фото їхньої країни, але й картини нашої дівчинки-художниці Саші Путрі, адже саме в виставковому залі робіт Саші й проходила зустріч. 

А в той же час учні «Паростку» проводили міні-екскурсії для бажаючих більш детально дізнатися про виставлені фото зокрема та Швецію загалом. Класно, вміло і з великим захопленням пояснюють все наші учні. По їхніх очах видно, що сподобалася їм Швеція, дуже сподобалася! 

Наші учні вільно спілкуються англійською зі своїми шведськими друзями, у сім’ях яких вони жили перебуваючи у Віммербі, сміються над жартами. Дивлячись на таке відкрите спілкування, розумієш, що, дійсно, всі люди дуже схожі між собою. Взагалі ж шведська молодь справила надзвичайно позитивне враження – завжди з усмішками на обличчях, відкриті до спілкування, юні шведи цікавилися усім, що здавалося їм таким новим та незвіданим. 

Шведська гостя

«Доброго дня, що вас цікавить?» - звертається до мене тим часом учениця школи «Паросток» Поліна Новічкова. «Оце мої дві фотографії» – показує дівчинка на виставлені фото, на одній з яких зображений живий лось, а на іншій – тварини цього ж виду, але в «сувенірному вигляді». 

Символ Швеції

- Ця тварина – символ Швеції, - розповіла мені Поліна. – Там дуже про них піклуються і дбають. У Швеції є три лосиних ферми, і на одній з них ми побували. Нам давали палички, на кінці яких були яблука, і ми з них годували цих тварин. А ще, якщо їдеш біля лісу і пильно вдивляєшся, можна побачити лося або оленя. Цих тварин дуже люблять. А взагалі ж Швеція прекрасна, красива та дуже чиста країна, і я вже задумуюсь над тим, що було б непогано там навчатися в майбутньому. 

Та не фотовиставкою єдиною обмежився цей захід! Учні «Паростка» Максим Остапюк та Роман Левчук презентували доповіді з країнознавства: «Смоланд – королівство скла» та «Охорона природи у Швеції» відповідно. Особливо шалені оплески викликала доповідь про охорону природи в той момент, коли на моніторі з’явилося зображення лося з підписом, що ця тварина є символом Швеції! 

Після доповідей слово взяла одна з викладачів гімназії Віммербі Вікторія Форш, яка детально розповіла, як саме планується навчальний процес у гімназії.

- У Швеції діти ходять в школу до 9 класу, а потім вибирають собі гімназію для подальшого навчання, - пояснила пані Вікторія. – Вже у гімназії учні вибирають 17 навчальних дисциплін, які вони будуть опановувати. Навчання в гімназіях безкоштовне. До того ж, воно не є обов’язковим.

Обмін учнями є медіа-проектом, тому в Полтаві Вікторія Форш була керівником групи майбутніх шведських журналістів (а поки ще гімназистів), а її колега Ленні Холмбергер керувала групою майбутніх медійників (фотокореспондентів і т.д.). 

Шведська делегація приїхала до нас лише на п’ять днів, тоді як полтавські школярі перебували у Швеції близько місяця. Як пояснила директор школи «Паросток» Олена Крамарева, у цьому немає нічого дивного, адже та «місячна» поїздка наших учнів відбувалася в рамках молодіжного фестивалю «Spunk without borders – 2009». 

- Узагалі ж звичайно під час поїздок до Швеції ми перебуваємо там стільки ж днів, скільки і шведська делегація у нас, - розповіла Олена Василівна. – Але тоді це був молодіжний фестиваль, який мав інші часові рамки. Наші діти жили там у сім’ях. Взагалі ж це суто шведський проект, але нам дуже допомогло й наше місто. Ну, наприклад, в організації поїздки в Гоголеве. До речі, шведська делегація була дуже задоволена цією поїздкою, вони відмітили високий рівень екскурсоводів, що там працювали. Також шведські учні відвідали редакцію газети «Полтавський вісник», що також їм надзвичайно сподобалося. Що ж стосується нашої газети «Довгапанчоха», то перший її номер нам допомогли випустити наші шведські партнери, а зараз ми вже шукаємо людей, які будуть допомагати нам випускати її самим.

Відзначила Олена Крамарева і той факт, що приїзд наших учнів до Швеції викликав чималий ажіотаж серед представників тамтешніх ЗМІ. 

- У шведських газетах було багато публікацій про наші приїзди. І дуже хочеться, щоб і наша преса не оминула увагою приїзд шведських друзів до нас, - зазначила пані Олена.

Цікавий, насичений, позитивний та змістовний захід пройшов у Галереї мистецтв, де шведські учні, вчителі змогли ознайомитися з культурою своєї ж країни, але очами об’єктивів наших учнів. І ніхто не був розчарований ні фотороботами, ні, тим більш, теплим спілкуванням, що зав’язалося між українськими й шведськими партнерами.

Сергій ДЗЕХ, «Полтавщина»