Коли жінка на кораблі — капітан

Майданчиком для цікавих і знакових знайомств, творчої співпраці та самовдосконалення є Полтавська обласна організація національної спілки письменників України. Попри непевні рухи в столиці, де закрили на невизначений час центральне приміщення Спілки, тут кипить робота, яку не збираються припиняти.

Суспільство, туго сповите павутиною стереотипів, не завжди здатне безболісно сприймати речі, відмінні від звичних уявлень про них. З цим на початку своєї кар’єри зіткнулася голова обласної організації НСПУ

Олена Гаран

— Суспільство вже дещо звикло до того, що багато жінок у різних областях нашої країни очолили письменницькі організації. Але коли нас було тільки двоє — я і Леся Степовичка 2005 року, — це викликало певний подив, іноді було досить важко долати ці стереотипи. Одного разу мені було навіть сказано, що те, що в спілках в регіонах обирають таких людей як я (молоду жінку і не досить відому письменницю), говорить про глибокий занепад нашої організації.

Доводити дієздатність на посаді довелося справами. На початку був обласний конкурс «Поетичні зорі 2004», який нині переріс у щорічне дійство «Собори душ своїх бережіть». За час його існування на літературному обрії замерехтіли імена десятків юних і талановитих авторів. Ось і цього року вже приймають заявки від усіх, хто хоче отримати професійну оцінку власного творчого доробку. Крім того, три роки поспіль виходить альманах «Острови». Щоліта відбуваються мистецькі пленери та фестивалі.

— Я вважаю, що функція голови спілки письменників — це координувати роботу, це інформувати громадськість про те, що у нас відбувається. І, звичайно, жоден митець в наш час не потребує ніякого керування. Можливо, він потребує допомоги в тій чи іншій мірі — і наша організація зараз є осередком для спілкування, обміну досвіду, — говорить Олена Гаран.

У тому, що саме на жіночі плечі все частіше покладають відповідальність за колись чоловічі справи, письменник Павло Стороженко вбачає тривожний сигнал для суспільства:

— Переважання жінок свідчить про матеріальне зубожіння галузі. Де мало платять, там жінки тільки й можуть працювати. А чоловіки тікають. І в творчих галузях почала наростати ця кількість жіноцтва. Це саме соціальний аспект, це тривожний сигнал для всього суспільства.

Зовсім по-іншому обґрунтовує збільшення кількості жіноцтва в творчих лавах поетка Наталія Трикаш:

Наталія Трикаш

— Світ змінюється, я думаю, а зараз світ настільки складний, що жінці доводиться суміщати в собі багато якостей, можливо, і чоловічих якостей, чому зараз багато жінок в поезії. Переконана, що це справа вільних людей, сильних людей, тому, можливо, і люди вибирають поезію, а, можливо, поезія вибирає саме таких людей.

До речі, саме антологію сучасної жіночої поезії Полтавщини під назвою «Вишнева повінь» упорядковують нині у видавництві «Дивосвіт». Це має стати ще одним цікавим творчим проектом нашого краю, адже під однією обкладинкою збирають найрізноманітніші твори.

— Це певний зріз, оскільки ці авторки різного стилю, різного віку, і різні, можливо, за естетичними вподобаннями. І, хотілося б, щоб ця книга була видана — оскільки це буде цікавий ліричний спільний твір полтавок, — говорить Наталія Трикаш.

Олена ЗАДОРОЖНА для «Полтавщини»