Погляди Віктора Лисака на медицину із столиці та Полтави

Чи було це повернення несподіваним? Для пересічних полтавців, які цікавляться політикою, — мабуть, так. Для влади — мабуть, ні. Тому що весь час, поки Віктор Лисак працював у профільному Міністерстві, Юрій Курилко лише виконував обов’язки головного фахівця у галузі охорони здоров’я Полтавщини.

Віктор Лисак на посаді першого заступника Міністра охорони здоров’я працював більше п’яти місяців, живучи у гуртожитку медичного університету. Залишив цю роботу невдовзі після того, як Віктор Янукович провів перший етап адмінреформи, реорганізувавши центральні органи влади. При цьому помінялася частина керівників, у Міністерстві охорони здоров’я — також.

— Вікторе Петровичу, рішення піти з посади — ваше чи вас попросили?

— Мене ніхто не просив. Коли з’явився інший міністр я працював і працював до останнього. Ілля Ємець (новий міністр з охорони здоров’я, — Авт.) запропонував мені залишитися, але я повернувся, тому що вважаю: так буде краще.

— Що вам вдалося зробити у Міністерстві? Основне?

— Вдалося поміняти деякі підходи до формування і виконання тих програм, на які виділяється ресурс держави. Які потім доходять до областей. Маю на увазі цінову політику, організацію роботи — щоб пацієнти конкретно бачили, що вони отримують і навіщо.

Що вдалося? Ми подивилися, як можна поміняти структуру і команду, підходи до роботи з територіями. Ми намагалися також змінити апарат міністерства і навести там дисципліну, тому що я за це відповідав. Довелося пояснювати деяким фахівцям, що все-таки вони не самі для себе існують, а для областей. Ми з’ясували, що сьогодні необхідно переглянути багато застарілих документів — близько 200 СРСР та понад 100 УРСР. Ми займалися підприємствами, що закріплені за самим міністерством, тут також є питання.

Можливо, ви бачили публікації з приводу призначення тих чи інших ліків. Хотілося б, щоб фармакоекономіка і фармакотерапія розвивалися за європейським зразком, щоб бізнес не прогресував в умах медичних працівників.

— Для цього створювали законопроекти?

— Це не тільки законодавчо. У кінці нашої роботи був виданий надзвичайно серйозний наказ щодо нових підходів до формування програмних питань галузі охорони здоров’я.

— Пам’ятаю, як центральні канали повідомляли, що ви були за кордоном на важливій медичній нараді. Отриманий досвід впроваджували в Україні, на Полтавщині?

— Мені пощастило побувати в Осло (Норвегія), де я представляв державу. Там була нарада з країнами ВООЗ, ООН, де розглядали питання надзвичайно серйозні, які сьогодні турбують всі держави, — щодо неінфекційних хвороб. Це серцево-судинні, судинно-мозкові захворювання, які особливо небезпечні у працездатному віці. Щоб зберегти трудовий потенціал країни, цим питанням потрібно приділяти увагу. Зрозуміло, що у таких країнах, як Швеція, Данія надзвичайно розвинуте надання спеціалізованої медичної допомоги. Тому всі сьогодні говорять про профілактику, ставлення конкретної людини до свого здоров’я. В Україні із цим великі проблеми. Тому ми сьогодні ставимо акценти, що нам потрібно спільно з вами, журналістами, донести до людей необхідність профілактики того ж інфаркту міокарда, тієї ж ішемічної хвороби серця, інсульту. Ця тема надзвичайно серйозна, є відповідні доручення щодо неї з боку центральної влади.

— Полтавщина — одна із тих областей, де у першу чергу реформується медична галузь. Чи є спротив з боку людей?

— Реформування у медицині ми розпочали нерадикальними методами, з урахуванням думки громади. Акцент в усьому світі сьогодні — на первинній медико-санітарній допомозі, первинному контакті лікаря і пацієнта. На рівні міністерства відповідні документи розроблялися на прикладі нашої області. Ми багато над цим працювали, але змінити ставлення людей до цього процесу непросто.

— Під реформуванням ви розумієте у тому числі створення сімейної медицини?

— Так, в усьому світі вона є. І в бюджетному кодексі все щодо неї виписано.

Ви знаєте, сьогодні надзвичайно важлива для галузі охорони здоров’я передача майнових комплексів — ФАПів, амбулаторій, дільничних лікарень — на районні бюджети. Уже ними не буде управляти хтось зверху, управлятиме районний лікар, громада. Ми багато говорили про це. Але наступний етап — це все таки не на словах, а на ділі провести розмежування фінансових потоків, один з яких буде націлений окремо на первинну медико-санітарну допомогу. Відповідних центрів з її надання може бути в районі не один, не два і не три. В організаційному плані вони будуть забезпечувати профілактику різних захворювань. Щоб необов’язково пацієнт лежав у стаціонарі на тому ліжку, адже, ви знаєте, ліжко не лікує. І нам потрібно впроваджувати технології спеціалізованої допомоги. Як приклад, колись кричали, що участь чоловіка при народження немовляти неможлива, це щось страшне. А зараз це відбулося. Ми зобов’язані також розвивати ендопротезування та багато іншого, що ще вчора було неможливим.

— Наскільки я розумію, ви кардинальних змін не прогнозуєте, йдете старим курсом, який просто поглиблюєте?

— Цим курсом увесь світ йде. Скільки працювало на території області європейських проектів — вони для населення і для лікарів не минули дарма.

Найголовніше, що я прагну зробити, — щоб люди отримали допомогу на зовсім іншому рівні, я умисно при цьому уникаю слова «якісному». Ми зобов’язані сьогодні забезпечити справедливу доступну допомогу для всіх мешканців. І, звичайно, займатися профілактикою різних захворювань.

— А ви самі займаєтесь профілактикою?

— Якраз, живучи у Києві, і почав займатися. Повернувшись додому, вранці роблю зарядку і трохи бігаю.

— Ваші близькі вас підтримують?

— Син Олег — найбільше і у більшості випадків — своїм прикладом. Він знаходить час для басейну, грає у футбол. Йому 28 років, він у складі команди «Фенікс», матчі якого, знаю постійно проходять на базі Заводу медичного скла. Дружина підтримує, але вона більше морально, тому що в неї важка робота. Надія працює лікарем-неонатологом у реанімації новонароджених дитячої обласної лікарні.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»