15.02.2011 | 14:43

Сьогодні дізнаємося, коли прийде весна

Сьогодні дізнаємося, коли прийде весна Сьогодні дізнаємося, коли прийде весна | Фото: Віктор Ткаченко

Сьогодні дізнаємося, коли прийде весна

Свято Стрітення святкують за 40 днів після Різдва Христового. Здавна цього дня люди спостерігали за явищами природи і поведінкою тварин. Так селяни прогнозували погоду і складали агрономічний календар.

Назва свята походить від біблейської розповіді про те, як Марія та Йосиф принесли до храму Ісуса на сороковий день його народження. Там вони зустріли Симеона — праведника, якому Дух Святий пообіцяв, що той не помре, доки не побачить Спасителя. Назва свята пов’язана саме із зустріччю Симеона з Ісусом Христом.

У народі ж кажуть, що саме сьогодні зима з весною зустрічається. Вони, ніби-то, міряються силами. Якщо в цей день хмарно і вітер, значить перемогла зима і ще довго не буде тепла. Якщо ж «перемогла» весна, то на вулиці сонечко і тепла весна не за горами. А ще у народi казали: «Як на Стрiтення пiвень нап’ється води з калюжi, то жди ще стужi». Або ж: «Як на Стрiтення падає зi стрiхи, не знайдеться з лiта потiхи».

Люди мали слідкувати за погодою, адже скоро треба було починати сіяти. Перед Стрiтенням селяни палили дрова рiзних порiд дерев: бука, дуба, смереки, примовляючи: «Оце на жито, оце на пшеницю...» За тим, скiльки попелу на спалених дровах залишалося, визначали, якого зерна треба висiвати бiльше, а якого менше.

У церквах на Стрiтення освячували воду та восковi свiчки. Їх називали громичними. Для кожного господаря вони були унiверсальними оберегами впродовж весняно-лiтнього перiоду: громичнi свiчки вiдвертали грози. Їх ставили на вiкнi й запалювали в той час, коли вперше виносили сiльськогосподарський реманент для роботи в полi. У день Стрiтення запалювали свiчку, щоб весняна повiнь не пошкодила посiви i щоб мороз дерева не побив.

Стрiтенська вода мала такi самi властивостi, як i йорданська: зцiлювала вiд хвороб. Напровеснi, виганяючи худобу в поле, теж скроплювали її стрiтенською водою, а пасiчники кропили бджiл i вулики. Нею батьки благословляли дiтей на спiльне життя.

Анна ШУМОВА, «Полтавщина»

Цікавинки