За останній тиждень стало відомо про загибель 17 захисників з Полтавщини

За інформацією Решетилівської міської ради, 9 листопада 2023 року у селі Кринки Херсонської області загинув Бережний Сергій Юрійович — молодший сержант, командир відділення морської піхоти.

Воїн народився 27 вересня 1985 року у місті Сніжне Донецької області. З 2013 року проживав у Решетилівці. У полеглого захисника залишилися батьки, брат, дружина та син.

За інформацією Сергіївської сільської ради, 19 січня 2024 року внаслідок штурмових дій росіян в районі міста Авдіївка Покровського району Донецької області загинув солдат Полтава Віталій Васильович.

Воїн народився 9 серпня 1971 року. Проживав у селі Розбишівка Сергіївської громади.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 26 лютого в районі села Синьківка Куп’янського району Харківської області загинув Корчака Андрій Станіславович — сержант, кулеметник стрілецької роти.

Воїн народився 31 грудня 1975 року у Кременчуці. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 18 та у Кременчуцькому ПТУ № 22. Працював автоелектриком. Став до лав ЗСУ у грудні 2023 року. У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та доньки.

За інформацією Гоголівської селищної ради, 1 березня на Куп’янському напрямку загинув Лукаш Володимир Борисович.

Воїн народився 18 травня 1969 року. Проживав у селі Устивиця Гоголівської громади. Тут закінчив школу, створив сім’ю, чесно трудився та разом з дружиною виховував доньку.

За інформацією Полтавської міської ради, 28 березня в районі села Клугино-Башкирівка Чугуївського району Харківської області загинув Петренко Євгеній Віталійович — старший солдат, командир бойової машини 32-ї окремої механізованої бригади.

Воїн народився 2 серпня 1989 року. Навчався у школі № 9 та місцевому коледжі. Завжди був авторитетом серед друзів, любив риболовлю та гру у футбол. Став до лав ЗСУ у лютому 2023 року. У полеглого захисника залишилися батьки, дружина та син.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 31 березня у санаторії «Роща» у селищі Пісочин Харківської області під час лікування після отриманих поранень помер Курило Павло Анатолійович — сержант, старший стрілець-оператор стрілецького відділення.

Воїн народився 6 серпня 1976 року у Кременчуці. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 1 та Кременчуцькому технікумі залізничного транспорту. Після навчання працював на «Укрзалізниці». Став до лав ЗСУ добровольцем у лютому 2023 року. У полеглого захисника залишилися мама, брат та донька.

За інформацією Глобинської міської ради, 2 квітня в районі села Джерельне Сватівського району Луганської області внаслідок мінометного обстрілу загинув Облап Микола Миколайович — водій 44-ї окремої механізованої бригади.

Воїн народився 26 квітня 1968 року в селі Пустовійтове Глобинського району. Тут закінчив середню школу та продовжив навчання у Лубенському сільськогосподарському технікумі за спеціальністю бухгалтера.

Здобувши освіту, повернувся до рідного села, працював у Пустовійтівському бурякорадгоспі та ВАТ «Пустовійтове». З 2007 року займався власною справою. Став до лав ЗСУ у грудні 2022 року.

За інформацією Лютенської сільської ради, 2 квітня на Донецькому напрямку загинув сержант Пирогов Сергій Володимирович.

Воїн проживав у селі Рашівка Лютенської громади.

За інформацією Полтавської міської ради, 4 квітня під час відбиття ворожого штурму в селі Новомихайлівка Покровського району Донецької області загинув Масленніков Андрій Анатолійович — молодший сержант, кулеметник 116-ї окремої бригади територіальної оборони.

Воїн народився 2 вересня 1987 року в Полтаві. Навчався у ЗОШ № 13 та у Полтавській державній аграрній академії, здобув фах інженера-механіка. З перших днів повномасштабного вторгення став на захист Батьківщини. Брав участь у боях поблизу Соледару та стримував ворога поблизу Авдіївки та Мар’їнки. У полеглого захисника залишилися брат, дружина та син.

За інформацією Хорольської міської ради, 5 квітня в районі села М’ясожарівка Сватівського району Луганської області внаслідок мінометного обстрілу загинув Кравченко Артем Анатолійович — головний сержант 44-ї окремої механізованої бригади.

Воїн народився 25 червня 1989 року в селі Штомпелівка Хорольського району. Проживав у селі Ковтуни Штомпелівського старостату. Навчався у місцевій школі та Полтавському кооперативному технікумі, де здобув освіту юриста. Після строкової служби підписав контракт зі Збройними Силами України. Залишив військову службу після одруження та народження сина.

Артем Анатолійович мав багатогранні здібності, хист до освоєння нових сфер діяльності, не цурався ніякої роботи. Свого часу працював майстром на посаді інженера-теплотехніка в Естонії. Та найулюбленішою справою чоловіка була робота з деревом. За покликом душі він оволодів навичками вправного теслі — створив сімейну майстерню з виготовлення різних виробів з дерева.

З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Спочатку ніс службу у теробороні міста Хорол, потім — у складі взводу снайперів 44-ї окремої артилерійської бригади. Після навчання за кордоном був переведений у підрозділ роти безпілотних авіаційних комплексів. Під час свого останнього бойового завдання відбив 5 ворожих атак і тим самим зберіг життя наших піхотинців.

У полеглого захисника залишилися мама, сестра, дружина та син.

За інформацією Пирятинської міської ради, в районі міста Нова Одеса Миколаївської області пішов з життя Пулинець Євгеній Дмитрович.

Воїн народився 10 грудня 2004 року у місті Маріуполь Донецької області. Відразу ж розпочав трудовий шлях — працював у Києві незалежним комп’ютерним аналітиком. Наприкінці 2021 року поїхав працювати до Європи. З початком повномасштабного російського вторгнення родина Євгена Пулинця оселилася на Пирятинщині — в селі Харківці.

Влітку 2023 року він повернувся в Україну у прагненні звільнити рідне місто Маріуполь від російських окупантів. Добровільно вступив до лав морських піхотинців. Був оператором відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, мав звання матроса.

У полеглого захисника залишилися батьки, брати та сестри.

За інформацією Комишнянської селищної ради, 7 квітня в районі села Джерельне Сватівського району Луганської області внаслідок обстрілу ворожого РСЗО загинув солдат Гончаренко Олексій Григорович.

Воїн народився 12 червня 1976 року у селі Клюшниківка. Все своє дитинство та юність провів у рідному селі. В 1983 році пішов до місцевої школи, по закінченню якої вступив до Миргородського ПТУ №44. Олександр Григорович працював електриком у КСП ім. Куйбишева, потім у Миргородському центрі електрозв’язку № 5.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 8 квітня в районі Васюківка Бахмутського району Донецької області загинув Косих Валерій Миколайович — старший солдат, стрілець-санітар піхотного відділення.

Воїн народився 24 квітня 1968 року. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 1. Тривалий час працював на Кременчуцькому колісному заводі. Став до лав ЗСУ у лютому 2023 року. Вдома у нього залишилися мама, брат, дружина та троє дітей.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 9 квітня у лікарні на Миколаївщині помер солдат Гошко Юрій Антонович.

Воїн народився 13 квітня 1984 року у Кременчуці. Навчався у гімназії № 12 та Кременчуцькому ПТУ № 7. Працював будівельником. Став на захист Батьківщини на початку повномасштабного вторгнення росіян. Після 16 місяців на нулі був переведений у ППО. У полеглого захисника залишилися брат, сестра та дружина.

За інформацією Семенівської селищної ради, 9 квітня в районі селища Урожайне Волноваського району Донецької області загинув Миронов Валентин Миколайович — молодший сержант, начальник варти стрілецького батальйону Національної гвардії України.

Воїн народився 29 квітня 1979 року у селі Тарасівка Семенівського району. Тут минули його дитинство і юність. Навчався у Семенівський НВК № 2. Після строкової служби присвятив своє трудове життя праці в сільському господарстві. У полеглого захисника залишилися дружина та двоє доньок.

За інформацією Лубенської міської ради, 10 квітня в районі села Водяне Волноваського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу загинув Седешев Дмитро Юрійович — солдат, навідник механізованого батальйону.

Воїн народився 26 серпня 1986 року у Росії. Ще у 1990 році родина переїхала на Лубенщину. Тут він закінчив Лубенську спеціалізовану школу № 6. Пізніше — Лісотехнічний коледж. Але Дмитро прагнув вчитися. Тож, у 2017 році здобув вищу освіту у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» у м. Київ. Він ніколи не сидів без діла. Працював на Лубенському заводі «Шліфверст», на охоронних підприємствах Києва. До мобілізації — на ВАТ «Лубнифарм».

За інформацією Козельщинської селищної ради, 11 квітня в районі селища Білогорівка Луганської області загинув Бургардт Вячеслав Володимирович.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»