Закінчення війни між Полтавської ОВА та міською радою: що може змінитися та хто від цього виграє

Довільно та обережно обміркуємо одну із таких змін — закопування томагавка війни між обласною та міською владами.

Епоха Олександра Мамая, яка тривала (триває?) у Полтаві з 2010 року, протягом двох його останніх каденцій породила та навіть законсервувала конфлікт між Полтавою та ОДА. У Мамая не склалася співпраця із післямайданними губернаторами: Бугайчуком, Головком, Синєгубовим та Луніним.

Фортеця Олександра Мамая у вічній облозі

Не будемо згадувати усі «кейси» цих непорозумінь, лише наведемо проблеми із зовсім «свіжого» для історії.

1. Олександр Мамай ігнорував прохання обласної влади активніше фінансувати обласні КП «Полтававодоканал» та «Полтаватеплоенерго», мотивуючи це тим, що більшість споживачів цих підприємств проживають у Полтаві. Натомість він дорікав тим, що підприємства мають юридичну реєстрацію в Решетилівці, туди сплачують податки, а тому тягар фінансування має залишатися на обласному бюджеті. В якості альтернативи він бачив тільки передачу цих підприємств на баланс області.
2. І мер Олександр Мамай, і його перший заступник Валерій Пархоменко часто згадували, що область блокує платежі міста, чим просто шкодить розвитку міста. Наприклад, у частині ремонту ліфтів.
3. Вічні «нєпонятки» міської влади з Агентством місцевих доріг, що призводить до того, що дороги у старостатах Полтавської громади роками стоять без ремонту.
4. Олександр Мамай любив ігнорувати листи ОВА щодо надання землі під обласні проекти. Наприклад, під будівництво Палацу спорту у мікрорайоні Лазурному, аеропорт «Полтава» чи школу боротьби у центрі Полтави (останнє питання досі не вирішене).
5. Питання міжміських перевізників, які з дозволу ОДА/ОВА, працюють на вулицях Полтави. Так було за часів Валерія Головка, так є і зараз.
6. Питання перенесення міського ЦНАПу у збудований під ці цілі «Дія Центр» поблизу облдержадміністрації. Наразі нова адмінбудівля майже повністю зайнята чиновниками з ОВА та облради.

Окрема тема — тричі міський голова, який двічі отримав недовіру від депутатів, не зміг скомунікуватися із народними депутатами, обраними по 144 та 145 виборчих округах. Каплін, Бублик, потім Нальотов та Боблях відповідно зовсім не горіли бажанням співпрацювати із Мамаєм у сфері залучення в обласний центр коштів з держбюджету. Інша тема на стопі — співпраця із депутатами Полтавської облради. Партії «Совість України» та «За Майбутнє», від яких обирався Мамай та які мали представництво в обласній раді, не стали лобістами інтересів Полтави на обласному рівні.

Склалося враження, що в Олександра Федоровича на рівні людських стосунків не складалася певна «хімія» між політиками всеукраїнського та обласного рівня. Наприклад, він просто тролив начальника ПОВА Дмитра Луніна, натякаючи на те, що він ще молодий політик, який переоцінює свій вплив на цей світ.

Полтава Олександра Мамая, яку він напевно вважав своїм активом, нагадувала фортецю, що тримає кругову оборону.

Катерина Ямщикова, як буревісник активної співпраці Полтави на рівні держави та області

Недовге перебування Андрія Карпова (на блогерське прізвисько «Полтава») секретарем міськради не змінило цю мову ненависті. Начальник ПОДА Дмитро Лунін м’яко натякав йому, що бачить на цій посаді іншу людину. В.о. мера відповідав на це тим, що обласний чиновник блокує роботу органу місцевого самоврядування.

Катерину Ямщикову на посаду секретаря «благословило» найвище керівництво партії. Логічно сподіваємося, що це розблокує взаємодію держави та області із Полтавою. Сподіваємося, що ми вже незабаром побачимо багато проектів на умовах співфінансування області та міста (ще одна можлива умова — підрядна організація має бути від ОВА), розблокування фінансування містом водоканалу та теплоенерго і т. д.

Віримо, що це станеться та допоможе розвитку міста. Підводні камені — це можлива корупційна складова на рівні обласного прийняття рішень. На що, можливо, навіть можна закрити очі за умови швидкої та якісної реалізації проектів. 

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»