16.12.2010 | 20:26

Олександр Рудяк: «Не хотів би, щоб мої діти були міліціонерами»

Олександр Рудяк та Юрій Сулаєв Олександр Рудяк та Юрій Сулаєв | Фото: mia.pl.ua

20 грудня співробітники МВС України відзначатимуть своє професійне свято. Напередодні нього ми поспілкувалися з головним міліціонером Полтавської області. Але не про досягнення чи проблеми очолюваної ним структури, а про особисте.

— Олександре Вікторовичу, якби Ви не працювали в міліції, де б хотіли працювати?

— Не знаю. Я над цим питанням не думав, тому що в мене вже вислуги за 20 років. Уже фактично життя пов’язане з міліцією, у будь-якому випадку. Для мене це питання не принципове. Служба в міліції для мене не самоціль, це просто моя робота.

— Як Ви прийшли в міліцію, чому вирішили обрати саме цю роботу?

— Я ногами прийшов у міліцію (усміхається). В Октябрський райвідділ Полтави. Мене на роботу приймав Олексій Юхимович Міщенко. Я мав вищу освіту, треба було працевлаштовуватися. Першу базову вищу освіту я отримав педагогічну (історія і право). Закінчував Полтавський педінститут. Вступав при Зязюні, закінчував уже при Пащенкові (нині покійному). Пішов працювати в карний розшук Октябрського райвідділу Полтави (мікрорайон Алмазний). Територія обслуговування в мене була від Мотелю по вулиці Калініна до автовокзалу. Весь куток, що до Київського шосе, був мій.

— А ким Ви б хотіли, щоб були Ваші діти?

— Не хотів би, щоб мої діти (у мене дві доньки 8 і 16 років) були міліціонерами. Я практично все життя працював у карному розшуку, знаю, що це таке. І маю таке відчуття, що міліціонерами вони таки не будуть. Хоча я прийму будь-який їхній вибір. Але чомусь упевнений, що з урахуванням роботи батька вони до системи МВС не матимуть ніякого відношення.

— Які риси характеру Ви найбільше цінуєте в людях і які не приймаєте зовсім?

— Я не сприймаю брехні. Мені людина, навіть коли скоїла той чи інший проступок, повинна розказати правду. Я вже визначуся як керівник, яке приймати рішення. Коли мені брешуть, я цього не сприймаю. Якщо міліціонер каже: «Маю честь!», то треба, щоб він справді мав ту честь. Відносно ж будь-якої людини... У першу чергу, я ціную порядність в людині, незважаючи на її той чи інший статус. У мене більше друзів, які працюють єгерями, рибінспекторами, водіями — звичайних людей. Набагато більше, ніж друзів у владних структурах. Але я ставлюся до них однаково. У людині для мене головне, щоб вона була порядною.

— Як Ви проводите свій вільний час і чи маєте якесь хобі?

— Вільний час я проводжу в основному вдома, з родиною. Або їжджу на полювання. Полюю і на звіра, і на птаха. Але зараз роблю це нечасто, бо в мене просто мало вільного часу. У відпустці полював набагато частіше. Їздив на полювання в Білорусь, інші можливості використовував. Зараз роблю це раз на два тижні.

— Чи багато Ви читаєте, якій літературі віддаєте перевагу?

— Я читаю достатню кількість літератури, хоча зараз і трішки менше. Щодо професійної, то в оперативній роботі нічого нового практично ніхто не придумав, методика лишилася стара. Є певні напрацювання, але я хотів би їх коментувати. Зараз читаю Гоголя. У мене в кабінеті стоїть два 17-томника, повне видання творів Гоголя. Один подарували мені особисто, до свята, а другий — УМВС. Останній я поставив на облік, як і має бути. У мене стоїть цей 17-томник, а не в секретаря, не тому, що я хочу його забрати, а щоб не розтягли. Коли людина бере в начальника книжку, — вона здасть її в такому ж стані, не думаю, що загубить. Але, крім мого першого заступника Дмитра Сергійовича Неклюдова, ніхто ще не брав читати.

Те, що вже знаю, намагаюся не перечитувати. Також мені подобається Олексій Толстой, Тютчев, Фет. Інколи, час від часу, почитую.

— Чи часто Ви відвідуєте театр?

— Я давно був у театрі. Останній раз — коли служив, жив у Криму. Це не так давно було, рік тому.

— Чи дивитеся Ви телепрограми, фільми?

— Фактично я дивлюся зараз лише новини. Як коментують на різних каналах. Передивляюся 3-4 канали. І дивлюся футбол.

— А самі у футбол граєте?

— Ні, не граю. Я граю у футбол на рівні бані (усміхається). Але зараз в мене немає часу цим займатися.

— Чи тримаєте вдома тварин?

— Так, у нас є собака. Йоркширський тер’єр. Його звати Річард. Потрапив він до нас дуже просто: діти захотіли собаку, вибрали в інтернеті ту породу, яка сподобалася. І її привезли до нас у Крим із Одеси. Річарда дуже люблять у сім’ї, це нормальний пес, із нормальною, врівноваженою психікою.

— Якому стилю в одязі Ви віддаєте перевагу?

— З урахуванням моєї посади я віддаю перевагу діловому стилю. А який мені особисто найбільше подобається? Знаєте, моє розуміння: у чоловіка повинно бути 2-5 костюмів, пара-трійка портків і гарне взуття, завжди начищене. Якщо я бачу людину з неначищеним взуттям, незважаючи на його ціну, це викликає в мене певні неприємні емоції. У мене був один серйозний бандит, який міг ходити, як завгодно, але в нього були завжди ідеально начищені черевики.

— Чи часто Ви носите краватку?

— Зазвичай я ходжу в офіційному стилі, з краваткою. Зав’язую її сам, дружина не вміє. Я знаю 18 способів зав’язування краватки. Коли в мене який настрій, тоді так і зав’язую. В інституті, коли нас зобов’язували ходити в краватках, я зав’язував їх половині групи. Там і навчився.

— Ви людина віруюча?

— Так, віруюча. Ходжу в церкву достатньо часто, і не тільки по святах.

— Чи є у Вас якесь життєве кредо?

— Не коментую.

Олена ЯСНЄВА для «Полтавщини»

Політика і влада