2.12.2009 | 11:20

Кременчук: у міськраді палають пристрасті

Не у Кременчуці живемо, а в Сомалі. Депутатів міської ради нинішнього скликання закликають більше ніколи не ставати захисниками кременчужан і не балотуватися до місцевої ради. Все одно – толку від їхньої роботи немає

Такий передвиборчий заклик на сесії міськради виголосив один з обранців кременчужан, який, напевно, першим відмовиться від депутатського крісла, – депутат останніх чотирьох скликань Валентин Стасюк.

Незабаром вибори. Знову почнеться вішання лапші на вуха, об’їзд дворів з вигуками: “Вибери мене, вибери мене”. Ми стали, як Сомалі та Зімбабве за рівнем корупції. Міська рада обдерибанила Кременчук по горизонталі й по вертикалі. Я закликаю нинішній склад міської ради не брати більше участі у виборах і відмовитися від балотування в депутати”, – заявив колишній борець за права кременчужан. Втім він не оголошував, чи буде сам притримуватися свого заклику і більше ніколи не стане депутатом.  

Міська рада ініціює передачу у власність міста квартир учителів, які ті отримали у вигляді подарунка. Не виняток, що в окремих педагогів, які не стояли раніше в черзі на житло і не є пільговиками, квартири відберуть. Про реальність такого кроку говорили на останній сесії міської ради.

10 років тому керівник Автозаводського району Володимир Коваленко подарував учителям вісім квартир. Цьогоріч, у тій же районній раді про подарунок згадали і вирішили його повернути. 26 червня районна сесія мала прийняти рішення про повернення, але не прийняла – питання надто резонансне. Тож квартири, де нині мешкають учительські родини, віддали місту.

Нині цей скандал розглядає міська рада. Запит, з цього приводу оприлюднений на сесії: чи йдеться в цьому випадку про квартирну мафію вищого рівня, яка прагне ці квартири відібрати у педагогів? Виступаючі пояснили, що десять років тому, коли у Кременчуці не вистачало учителів з інформатики, їх запрошували з інших міст з гарантованим забезпеченням житлом. Нині ж, здається, влада, за ініціативи Автозаводського райвиконкому, хоче повернути назад дорогий подарунок…

Як стверджує мер міста Микола Глухов з цього приводу, немає юридичних підстав, аби віддати ці квартири у власність педагогам. Окремі з них не стояли в черзі на квартири і не є пільговиками. А деякі вчителі вже мали приватизовані квартири й нині, ймовірно, їх здають. А головне – немає ордерів, за якими надавалося житло.

Чи спрацює депутатський заклик до вчительства – йти до суду і вимагати приватизації своїх осель – теж запитання. Поки що на сесії міської ради оприлюднили й інший варіант вирішення проблеми – йти на засідання депутатської комісії, яку призначено на 2 грудня, і там доводити своє право на отримане житло.

Колишній військовий шпиталь, що на набережній, не можна перепрофілювати і робити з нього заклад відпочинку та кафе. Відповідну резолюцію прийняли депутати міської ради, зваживши на прохання міського голови Миколи Глухова. Народний депутат Олег Бабаєв, зі свого боку, пробиває у свого однопартійця Юлії Тимошенко прийняття урядового рішення про передачу споруди місту. Що розташують у колишньому шпиталі – не приховують. “До мене підходили щонайменше 10 осіб і пропонували цей шпиталь купити. Але цільове призначення ми не будемо змінювати”, – заявив з цього приводу народний депутат. За його словами, найбільш імовірно, що в приміщення колишнього шпиталю переведуть онкологічний диспансер та інші медичні установи.

Втім, поки що рішення уряду з цього приводу немає, а є питання – звідки брати кошти для ремонту будинку, з якого винесли буквально все. Прохання з цього приводу голови міської ради ветеранів Віталія Сельцова – у колишньому шпиталі варто передбачити існування двох відділень обласного шпиталю ветеранів війни та праці.

Все той же Олег Бабаєв просить звільнити керівника комбінату ритуальних послуг Віталія Дедюріна, а міський голова Микола Глухов заявляє, що спочатку потрібно розібратися. А потім приймати рішення. Це чергова хвиля кладовищенського скандалу. На сесії міської ради оприлюднили лист мешканки міста. У ньому жінка розповідає про наміри поховати батька, який був ветераном Великої Вітчизняної війни на Свіштовському кладовищі. За поховання взялося приватне підприємство “Скорбота”, та його на Свіштовське кладовище не пустили. Тож померлого поховали в селі Рокитне.

“Через те, що поховання проводило приватне підприємство “Скорбота”, а не комбінат ритуальних послуг, останній салют померлому ветерану довелося робити в Рокитному”, – говорить Бабаєв. Однак через що засперечалися керівник комунального підприємства з приватним, а винним у них виявився небіжчик, столичний гість не уточнював. Від нього – лише оприлюднена інформація про джип “Інфініті”, який коштує 70 тисяч доларів США і за кермом якого нардеп зі своєї не менш дорогої автівки побачив керівника комунального підприємства.

Сьогодні комунальне підприємство позбавилося конкуренції при похованні і приватні структури вже в цьому участі практично не беруть. Втім, краще все одно не стало, бо немає конкуренції, а монополія прийшла. До того ж, комбінат ритуальних послуг підвищив розцінки на свої послуги. Так, за терміновість поховання родича необхідно сплатити 390 гривень. За відкривання воріт на кладовищі – 33 гривні. За свідоцтво про резерв 40 гривень, і 430 гривень за сам резерв. До того ж, плату за останній підвищили заднім числом. Подорожчав і катафалк, яким перевозять небіжчиків до кладовища зі 170 гривень до 225… Міський голова Микола Глухов заявив, що сам прийматиме рішення в цьому випадку. Але спочатку, знаючи, що поховання небіжчиків сьогодні є бізнесовою справою, до якої не проти долучитися комерційні структури, мер розбереться, наскільки оприлюднені звинувачення є правдивими, пише Олександр КУРІЛОВ у «Програмі плюс».

Ганна Герман нагримала на кременчуцьких депутатів. Народний депутат України заборонила кременчуцьким депутатам перевіряти газету міської ради. Про саму заборону представник комісії ВР написала у жорсткому стилі в спеціальному листі, адресованому постійній комісії міської ради з питань освіти, науки та ЗМІ.

Верховна Рада спеціально заборонила перевірки засобів масової інформації, аби не було тиску, а сама постанова стосується всіх місцевих рад, в тім числі і Кременчуцької. “Така перевірка діяльності засобів масової інформації може розцінюватися як перешкоду журналістській діяльності”, – зазначає у своєму листі Ганна Герман. Депутати міськради відреагували на звернення – переважною більшістю голосів відмовилися від намірів ставити редактора «Вісника Кременчука» «на місце», про що говорили раніше.

Політика і влада