На Глобинщині знищують довкілля та ігнорують журналістів
«Полтавщина» отримала лист-статтю від нашого колеги з району, який обурюється байдужістю місцевих чиновників до екологічних проблем та прав громадян на чисте довкілля
Стаття 50 Конституції України визначає, що кожний громадянин України має право на безпечне для життя і здорове довкілля. Та, треба визнати, що ця стаття не для жителів Глобинського району. Хоч захищати довкілля, отримувати гроші за екологію мають більше десяти районних контор з великою кількістю цілувальників.
Цілувальниками в Російській імперії, до якої входили і землі України, називалися чиновники, що складали присягу, цілуючи при цьому хрест.
Зупинимося на деяких випадках неефективної праці районних держслужбовців та порушенні Законів України, що стосуються екологічної безпеки.
1. У Законі України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» вимагається посилений контроль за господарською діяльністю, яка пов’язана з потенційною небезпекою для здоров’я людей.
Забезпечення населення якісною питною водою для Глобинщини є одним з пріоритетних завдань. Але програма «Питна вода України», розрахована на 2006-2020 роки, у нас не виконується.
А тепер приклади. Вміст нітратів в колодязях на приватних подвір’ях в районі перевищує норму у 100 разів. У тих місцях, де поруч — поле, яке підживлювали, куди додавали гербіциди та пестициди.
2. В Інтернеті можна знайти, що та фірма, яка постачала американцям отруту для нищення лісів В’єтнаму, в наш час постачає отрутохімікати до України. А тепер запитайте у всіх десяти районних контор Глобинщини, що «годуються від екології»: скільки хімікатів було завезено до району в минулому році? 200 тонн!
Чи згадайте, коли державні органи району звернулися до суду з вимогою відшкодувати заподіяне довкіллю? Ніколи! У тисячі свердловин району вміст нітратів перевищує допустимі показники в 5-10 разів. Я вже не кажу про знищення лісосмуг, пониження гумусу в українських чорноземах, чи розораність захисних смуг річок і ставків.
Треба сказати правду: в районі відсутній ефективний контроль за дотриманням вимог законодавства щодо запобігання негативного впливу на довкілля — попереджувальний контроль або не здійснюється, або здійснюється на дуже низькому рівні. Але часто навіть і після того, як було заподіяно шкоду довкіллю та екологічним правам громадян, районні цілувальники кажуть, що на екологію немає грошей. А екологічний стан полів району — то велика державна таємниця.
Згадаємо для них ще один Закон України «Про охорону навколишнього середовища». У статтях 44, 45, 47 ЗУ йдеться про «збір за забруднення та погіршення природних ресурсів та навколишнього середовища» і про «фонд охорони навколишнього природного середовища». Але ви ніколи не дізнаєтеся, яка сума потрапляє до «Фонду охорони природи» в Глобинському районі. Ні журналістські чи депутатські повноваження не допоможуть.
У 1999 році Україна ратифікувала Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція). Тому для районних цілувальників хочу нагадати: неправомірна поведінка співробітників органів державної влади та місцевого самоврядування щодо доступу до екологічної інформації полягає, зокрема, у ненаданні відповіді, чи залишенні без реагування журналістського запиту...
, член національної спілки журналістів України