10.11.2010 | 12:05

Кременчужанину — 100 років

Михайлу Сергійовичу Зятікову на днях виповнилося 100 років Михайлу Сергійовичу Зятікову на днях виповнилося 100 років | Фото: Микола Тарасенко

Не так багато людей у наші дні доживає до 100 років. Тому кожного разу, коли такий довгожитель з’являється, до нього прикута увага всіх — від журналістів до Президента України

Мешканцю Кременчука Михайлу Сергійовичу Зятікову на днях виповнилося 100 років. Ветеран Великої Вітчизняної, інвалід війни не втрачає бадьорості духу і запевняє, що головне для довголіття — берегти нерви, а інше додасться.

Міська влада, представники Автозаводського райвиконкому, ветеранських організацій разом привітали Михайла Сергійовича із знаменною датою у його житті.

Доля цієї людини не з простих, як і долі всіх, хто пережив 20-ті та 30-ті роки минулого століття, хто пройшов шляхами жорстокої війни. Із перших днів Великої Вітчизняної Михайло Зятіков був на полях бойовищ, брав участь в обороні України, Кримського півострова, Кубані, воював у партизанському загоні, звільняв Вітчизну та Європу від нацистської окупації. Нагороджений орденами «Вітчизняної війни», «За мужність», медаллю «Георгія Жукова», «За перемогу над Німеччиною» та іншими. Після війни працював на відбудові повоєнної держави.

Цікаво, що за останній час сторічні ювілеї у Кременчуці були надбанням лише жінок. І ось перший серед 13-ти сторічних городян — чоловік.

Варто сказати, що ювіляра привітав Президент України Віктор Янукович. Вітальну листівку від нього зачитав заступник міського голови Василь Хоменко, також була вітальна грамота і від губернатора області Олександра Удовіченка.

Михайло Зятіков, як і всі попередні городяни сторічного віку, буде тепер отримувати щомісячну доплату у 200 грн. Одноразово Михайлу Сергійовичу виплатили ще й 500 грн. На цьому урочистості, в принципі, і закінчилися.

Михайлу Сергійовичу Зятікову на днях виповнилося 100 років

Можливо, це дивно прозвучить для ровесника бурхливого ХХ століття, але головним рецептом свого довголіття Михайло Зятіков назвав стриманість, відсутність зайвої нервовості та емоційний спокій. А як же війна, фронт? — запитали ми його.

— На війні потрібен точний розрахунок кожного свого кроку. Від цього залежить і твоє життя, і життя оточуючих, а тому нерви і надмірні емоції тут лише заважають. Мабуть, тому я вижив і прожив вже сто років! — зазначив ювіляр.

Микола ТАРАСЕНКО, «Полтавщина»

Суспільство