У Гоголя є божевільне поєднання світлого і темного одночасно

На фестивалі «Золотий Лев — 2010» нам вдалося поспілкуватися з закордонним гостем, — режисером Каліфорнійського театру «Arlekin Players» Ігорем Горяком, що представив виставу «Ведмідь» за творами А. П. Чехова.

— Ви в Львові вперше? Які враження від цього таємничого міста і чи відкрило воно Вам свої секрети?

— Так, я у Львові вперше. Дуже сподобалося як приймають на фестивалі. Тут безперечно є західний колорит і це мені дуже-дуже подобається. Місто дуже тепле, цікаве, неймовірна архітектура, можна знімати кіно.

— А самі Ви з України, бо Ви так добре володієте мовою?

— Я народився в Києві, але в 8 років переїхав.

— В Вашому Каліфорнійському театрі грають лише ті, хто переїхав до Америки з України чи Росії, чи й американці?

— Є і ті, і інші. Ми не ставили перед собою задачу робити український чи російський театр, просто конкретно ця фестивальна вистава російсько-американська, тобто там полягала задача в тому, щоб й ті, й інші могли дивитися і розуміти мову театру, ніж якусь певну мову. Ця вистава була зрозуміла як американцям, хоча і 90% вистави йде російською, так і росіянам й українцям.

— Чи були Ви закордоном або в Україні на ще якихось театральних фестивалях? І чи маєте бажання приїхати на наступний фестиваль «Золотий Лев — 2012»?

— Ми були з декількома виставами на одному фестивалі в Штатах та на фестивалі імені Михайла Чехова, так як він викладав в Америці, в Коннектикуті і саме там проводять міжнародний фестиваль його імені. Ми також виступали зовсім нещодавно і там, і там.

— Які тенденції в театрі в Америці зараз? Бо в Україні режисери в пошуках: кожний намагається знайти щось своє, часом просто самовиражаючись.

— Ви вірно сказали, що режисери в пошуках, і, на мою думку, це правильний стан для режисера. І ця тенденція відноситься не лише до України. Режисер має знайти себе, але, перш за все розкрити матеріал. Тобто не має бути задачі самореалізуватися режисеру, просто донести до глядача ту думку, яку він хоче донести.

— Я знаю, що Ви неодноразово грали на сцені твори нашого земляка — Миколи Гоголя. Як Вам було працювати з цим автором і чи не виникало бажання приїхати на його Батьківщину — на Полтавщину, щоб глибше зрозуміти?

Ігор Горяк

— Гоголь дуже цікавий — це мало що сказати. Гоголь... безмежно дорогий мені автор. Він мені близький своєю амбівалентністю, своєю двобічністю — у нього є сторона світла і така ж сторона чорна. Оце божевільне поєднання! Мені це видається дуже цікавим. Його надзвичайно важко грати. Це самий складний автор, якого мені приходилось грати, тому що він вимагає надзвичайної енергії, енергетики, внутрішніх витратна репетиціях, бо по іншому просто не виходить. А щодо того, щоб дослідити Гоголя ближче — він з України і я з України, тому на певному рівні я відчуваю його. До того ж він багато писав не тільки на Україні, він писав і в Росії, і в Італії. Хоча мені здається, що це важливо їздити і дивитися, чим жив автор, що його спонукало написати той чи інший твір, просто не завжди є така фінансова можливість. Але Ви абсолютно праві — треба знати, відкіля черпає автор своє натхнення. Це дуже важливо!

Надія МОРОЗ-ОЛЬШАНСЬКА для «Полтавщини»