Максим Іваньков: «Гарні тренери ті люди, які не стали чемпіонами світу чи Європи»

За свою тренерську кар’єру він виховав не одного чемпіона світу та Європи. Напередодні ювілею Максим Іваньков відповів на кілька запитань «Полтавщини».

— Максиме Миколайовичу, на тренерській ниві, як правило, добиваються успіху ті люди, які мають спортивний досвід. Ви свого часу були успішним спортсменом, то ж розкажіть про свій спортивний шлях.

— Я народився в Росії в місті Норильськ — це Красноярський край, або ще як називають, південь Таймиру. Край суворий, та все ж — це батьківщина. Я її завжди згадую добрим словом, адже прожив там тридцять років, доки не переїхав до Полтави. Скільки себе пам’ятаю, завжди займався спортом. Ще маленьким ходив з татом до спортивної зали і дивився, як він грає у волейбол. Мама, хоча й не була спортсменкою, постійно мене записувала до різних секцій. Чим я тільки не займався: спортивною гімнастикою, плаванням, хокеєм з шайбою, боксом та боротьбою. Важку атлетику я вибрав сам і пройшов у цьому виді спорту шлях від новачка до майстра спорту СРСР. Неодноразово ставав чемпіоном міста, чемпіоном Красноярського краю і посів друге місце на чемпіонаті Сибіру і Далекого Сходу. Усі свої тренування я методично записував, пізніше це мені згодилося у тренерській роботі.

Максим Іваньков та Анастасія Зоріна

— Чому ви вибрали таку непросту, але цікаву професію?

— Статистика свідчить, що гарні тренери ті люди, які не стали чемпіонами світу чи Європи. Вони, не реалізувавши себе повністю у якості спортсменів, надолужують це на своїх учнях. Так вийшло і в мене. За свою тренерську кар’єру я підготовив дев’ять майстрів спорту міжнародного класу у Полтаві і три в Росії, та одного заслуженого майстра спорту. Серед моїх вихованців 25 призерів чемпіонатів світу та Європи.

— Тренер — це ще педагог і психолог в одній особі. Ваші вихованки досягли такого рівня, що треба знайти в собі сили не заразитися зірковою хворобою. У вашій практиці, на жаль, таке сталося. Яку роботу над помилками ви робите?

— Є гарний вислів: «Не помиляється той, хто нічого не робить». Іспит славою — це важкий іспит для будь-якого спортсмена, який знаходиться у молодому віці. Такою хворобою хворіють не тільки спортсмени, а й політики, артисти та інші відомі люди. З цією проблемою спортсмен має впоратися в першу чергу сам, а це залежить від того, яке виховання він отримав від своїх батьків. В такому індивідуальному виді спорту як пауерліфтинг, спортсмен асоціює перемогу в першу чергу зі своїм успіхом, забуваючи, що в цьому йому допомагали тренери, батьки, вчителі, керівники. Вихована людина за це обов’язково усім подякує і завжди буде про це пам’ятати. В свою чергу я завжди своїм підопічним допомагаю справитися з зірковою хворобою, та не завжди це виходить.

— Вважається, що пауерліфтинг є більш чоловічим видом спорту, але ви працюєте з жінками. В чому тут специфіка роботи тренера?

— Доведено, що в багатьох видах спорту навантаження на жіночий організм більше, ніж у пауерліфтингу, їх можна назвати багато. За статистикою найбільш шкідливі види спорту для жінок — спортивна та художня гімнастика, це пов’язано з ранньою спеціалізацією. До мене приходять займатися дівчата з 14-16 років. Якщо грамотно вибудувати тренувальний процес, то в подальшому не виникатиме проблем в плані вийти заміж, народити дитину і буди щасливою. Прикладів успішних спортивних сімей у нашому виді спорту багато.

— Пауерліфтинг в області зараз на підйомі. Хотілося б поговорити про діяльність федерації пауерліфтингу Полтавської області, яку ви створили в 1994 році.

— Мені дуже приємно, що обласну федерацію зараз очолює Володимир Вовченко. В нього добре виходить організація змагань і на тренерській роботі є успіхи. Я думаю в нашій області в подальшому пауерліфтинг набиратиме все більшої популярності. На Полтавщині працюють відділення з пауерліфтингу в Хоролі, Диканьці, Нових Санжарах та Кременчуці. Впевнений, що той локомотив, який я штовхнув, котитиметься далі і не зупиниться, а досягнення ростимуть.

— Ви поїздили по світу і бачили в яких умовах тренуються і змагаються спортсмени. Щоб хотілося змінити виходячи з реалій нашого життя?

— За кордоном розпивання спиртних напоїв на вулиці штрафується. В нас часто можна побачити, як молоді люди біля спортивних споруд сидять на лавочці, розклавши горілку й закуску. Який вони подають приклад дітям? Ми хочемо в Євросоюз, але все починається в першу чергу з особистості. Наші спортивні споруди залишають бажати кращого. Вважаю, що кожен мікрорайон повинен мати свій спорткомплекс.

Катерина Клименко та Максим Іваньков ЧС-2007 у Австрії

— Я знаю вас як людину, яка дотримується суворого режиму. Чи є у вас цікаве хобі, або ж слабкості?

— Моя слабкість — люблю смачно поїсти. Хорошим відпочинком для себе вважаю, коли подивлюся цікавий історичний фільм або прочитаю книгу.

— Прийміть від нас вітання з побажанням міцного здоров’я, благополуччя та подальших успіхів.

Володимир СУЛИМЕНКО, «Полтавщина»