30.09.2010 | 20:46

Віру, Надію та Любов вбивали на очах їхньої матері Софії

Ікона Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії Ікона Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії

Але ні підлітки, ні нещасна жінка не зреклися християнської віри. Їхні мужність і духовна сила — приклад для наслідування всім християнам. Їхніми іменами названі кілька храмів в Україні. Є такий і в Полтаві

30 вересня православні християни світу відзначають день святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.

Сьогодні — день народження маленької полтавки Владислави — дівчинці виповнився 1 рік. Її батьки охрестили донечку в Храмі Святих Мучениць, що у Полтаві по проспекту Першотравневому, 23а. Тепер її духовне ім’я — Любов.

— І гарно, і співзвучно з її мирським ім’ям, — розказав «Полтавщині» клірник Храму Святих Мучениць Української Православної Церкви Московського Патріархату Андрій. Саме він сьогодні охрестив дитину.

Зранку в молодого священика Андрія була й інша робота: він провів святкову літургію та відправив молебень до Богородиці перед Почаївською іконою Божої Матері. До речі, перед нею можуть помолитися всі бажаючі з 17.30 кожної неділі.

«Полтавщина» попросила розказати служителя храму про історичне і духовне значення сьогоднішнього дня.

Храм Віри, Надії, ЛюбовіХрам Віри, Надії, Любові

— Вдова Софія виховувала своїх донечок у благочесті, любові до Бога, вчила не прив’язуватися до земних благ. Вона недарма нарекла їх на честь трьох християнських чеснот — Вірою, Надією та Любов’ю.

Вони жили у 137-му році після Різдва Христового, за часів правління імператора Адріана. У ті часи в Римській імперії були гоніння на церкву і вільно сповідувати християнство люди не могли. Коли хтось доносив на віруючих, до них приходили військові з вимогою поклонитися язичницьким ідолам. У разі відмови — християн катували та вбивали.

Софія була ще молодою і повною сил 30-літньою жінкою. Вірі було 12, Надії — 10, а Любові — 8-9 років. Одного разу і до них у будинок прийшли прокуратори з дерев’яним ідолом, до якого родина мала вклонитися. Але вони відмовилися і підлітки зазнали нелюдських мук. Вірі відрізали груди, дівчат поливали киплячою смолою та розпеченим залізом. До речі, першою на муки пішла наймолодша, Любов.

Як вони все це витримували? Їх укріпив Бог, його благодать. Можливо, вони не так сильно відчували біль. Після катувань дівчат посікли мечем. А їхня мама, поховавши своїх дітей, два дні плакала над гробом, поки на третій не померла сама від туги.

— Сьогодні не всі чоловіки, навіть священики, можуть похвалитися такою Вірою і силою духу.

— Так, за радянської влади в Україні у 35-36 роках було вбито багато священиків. Але багато залишалися живими — ті, хто відрікся від Бога. Більше того, останні потім навіть виступали проти церкви. Натомість діти Віра, Надія і Любов мали більше терпіння і силу духу, ніж ці дорослі чоловіки, служителі церкви.

— У біблії теж є приклади чоловічої слабкодухості.

— Давайте згадаємо апостола Петра, який говорив, що заради Ісуса Христа ладен піти на смерть. Але коли Сина Божого ув’язнили, Петро тричі відрікся від нього. Хоча-то він бачив чудеса, зроблені Христом, довго був поруч із ним, але злякався. Петро згодом покаявся, але він переоцінив свої сили і не витримав випробування.

Ми постійно під час богослужіння кажемо: «Заступись, спаси і сохрани нас, Боже, своєю благодатією». Ці слова означають, що Господь може заступитися за людину своєю благодаттю, якщо людина адекватно оцінює свої сили. Як писано у Біблії — «Господь смиренним дає благодать, а гордим противиться».

— Справжня віра вимагає багато від людини?

— Є такі слова в Євангеліє: «Якщо ми докажемо свою вірність у малому, то ми можемо доказати свою вірність й у великому».

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»

Суспільство