Чому загинув кінь Президента України?

Леоніду Кравчуку дістався кінь на ім’я Дарлінг. Коня презентували Леоніду Макаровичу ще за рік до президентських виборів. Кравчук своїм «подарунком» не користувався, але цікавився. Приїжджав відвідувати, розпитував про його спортивну кар’єру Ганну Скабард.

Міжнародний суддя з конкуру, президент оргкомітету «Кубку Дарлінга» Ганна Скабард розповіла «Полтавщині» історію свого улюбленця, на честь якого названо найвідоміший турнір з конкуру в Україні (змагання з подолання перешкод верхи на коні, — Авт.). До речі, на Полтавщині його фінал відбувався вже вдруге.

Міжнародний суддя з конкуру, президент оргкомітету «Кубку Дарлінга» Ганна Скабард

Свого часу трирічним жеребчиком Ганна Скабард привезла Дарлінга з Латвії в 1988 році. У той час жінка працювала у лабораторії конярства при сільгоспакадемії у Києві (тепер — Аграрний університет). У своєму інтуїтивному виборі вона не помилилася. Символічно подарований першому Президенту України, кінь показував блискучі результати у спорті. Його наїзницею стала Марина Сергіні. Дві жінки і кінь — це їхня спільна заслуга — досягли статусу абсолютних чемпіонів України (1994), стали призерами і переможцями багатьох міжнародних змагань, у тому числі й у Прибалтиці — на батьківщині Дарлінга. Також надзвичайний кінь став призером етапу Кубку світу «Вольво» (1996), де посів 2 і 3 місця.

Після таких приголомшуючих виступів Дарлінга хотіли купити американці — за 100 тисяч доларів, що у середині 90-х було ціною просто захмарною навіть для такого коня, як він. Потім Ганна жалкувала, що не продала...

— За його життя всі, хто любив Дарлінга, боролися більше півроку. Медикаменти для нього діставали з-за кордону. З першого дня його хвороби кращі лікарі намагалися допомогти коню, але не вдалося навіть встановити діагноз. Він дуже мучився, а ми — разом із ним. Коли його після смерті розітнули, то виявилося, що всередині немає жодного цілого органу. Скоріше за все — отруїли, але довести це було неможливо, — розповідала жінка, а в її очах стояв не просто сум, а горе від втрати рідної істоти.

Полтавець Дарлінг-2 зі своїм наїздником Костянтином Ярошенко

Кажуть, що заздрість — це невміння радіти здобуткам іншого. Скоріше за все, Дарлінга вбили із заздрості. Але він встиг залишити по собі достойну зміну, своїх нащадків: кобилку Даугаву і жеребчика Дарлінга-2. Останній, хоч на батька і не схожий, кінь перспективний. Сьогодні його тренує на КЗ «Тракен» у Чутово постійний вершник Костянтин Ярошенко.

Дарлінг загинув у розквіті сил — йому було 12 років, а коні живуть зазвичай до 25-ти. Через рік після його смерті в Україні стартував турнір з конкуру на Кубок Дарлінга, який згодом набув статус Національного.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»