Батьки дітей інвалідів передумали пікетувати Полтавську міськраду

Таке рішення вчора прийняли депутати Полтавської міської ради. Суть конфлікту була викликана недофінансуванням закладу та кадровими проблемами. Детальніше про вимоги батьків «Полтавщина» вже писала на своїх сторінках.

Мер Полтави Андрій Матковський на вчорашній прес-конференції нагадав, що поява Центру була наслідком спільного проекту міськвиконкому та Українським Фондом Соціальних Інвестицій, започаткованого у 2008 році. Згідно із угодою фонд профінансував 600 тисяч гривень, а міська влада безкоштовно надала приміщення та на 150 тисяч гривень відремонтувала його. Оскільки такий центр є унікальним закладом в Україні, із 2009 року його фінансування планувалося перенести «на плечі» держави, або поставити на баланс області. Втім, криза не дозволила цього зробити ані в 2009, ані у поточному році. Тож полтавській владі довелося взяти фінансування на себе. У 2010 році із міського бюджету на потреби Центру було витрачено 380 тисяч гривень.

Однак «Полтавщина» вирішила безпосередньо поспілкуватися з однією із матусь, чия дитина проходить реабілітацію в стінах центру. Як повідомила телефоном Олеся Будніченко, вчора увечері до закладу прибули заступник міського голови Лідія Логвин, куратор Центру Наталія Бондаренко та представник із обласного управління праці та соціального захисту населення.

— Нам повідомили, що Центр до кінця року отримає 50 тисяч гривень. Це мінімальні потреби на зарплати та на комунальні послуги. Чиновники сказали, що з 1 січня 2011 року нас фінансуватимуть по формулі із державного бюджету. Також обіцяли підвищити оклади та ввести в штат додаткові одиниці психолога, музичного працівника та фахівця-реабілітолога. На своїй посаді залишили і директора Центру, бо раніше повідомлялося, що її хочуть звільнити. Коли «влада пішла», усі батьки зібралися на свою нараду. Ми вирішили, що пікетувати міську раду не будемо.

Також Олеся Будніченко сказала, що заплановане пікетування не було пов’язане із політичними провокаціями, спрямованими проти міської влади, про що було повідомлено на деяких ресурсах в Інтернеті.

— Це був жест відчаю. Діти мають різні діагнози. Одна дитина надто повільна, інша навпаки — гіперактивна. Без фахового догляду в таких умовах між дітьми могли виникати конфлікти. Вихователі отримували не повну ставку, а їх самих не вистачало. Коли гроші закінчилися, то усі батьки зрозуміли, що це кінець. Думали, якщо ми не заявимо про себе, то діти втратять цей справді унікальний для України заклад, — поділилася Олеся Володимирівна.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»