9.09.2010 | 10:40

Куди тікають тепло та інвестори

Енергозбереження — квиток у майбутнє Енергозбереження — квиток у майбутнє | Фото: ecoportal.ru

Чим привабити інвесторів на Полтавщину і як їх примусити вкладати кошти у найпроблемнішу галузь — ЖКГ?

Останнім часом, зважаючи на кризові явища в економіці, підприємства вкладали власні кошти у розвиток різних галузей народного господарства. Іноземний інвестор почав потроху повертатися на Полтавщину тільки з початку року. Валюту в першу чергу хочуть використати на реформу ЖКГ, адже зволікання із економією енергоресурсів може спричинити у галузі затяжну системну кризу.

Економія енергоресурсів — те з чим нині держава зволікати не може. Експерт енергоринку, керівник компанії, яка займається впровадженням пілотних проектів з енергозбереження у Миргороді, Ігор Мурашко каже, що ціна на газ протягом кількох наступних років буде рости і сягне 6-ти-8-ми сотень доларів за 1000 кубів. Єдине, чим можна зарадити — терміново утеплювати будинки.

— Стоимость тарифов будет расти, а количество энергоресурсов упадет в 3-3,5 раза, — запевняє він.

Але шлях до теплої і відносно недорогої оселі нелегкий і торувати його мають разом громадяни і бізнес з локомотивом — державою. Вона повинна пустити на ринок житлово-комунальних послуг, якого у нас фактично не існує, компанії на кшталт тих, що обслуговують сферу енергоресурсів в усьому світі. Аби вони захотіли працювати в Україні, треба кардинально змінити систему управління енергетичними компаніями. Бо ті умови і схеми за якими працюють, наприклад, теплоенерго, для європейської моделі управління, яку хочуть запровадити в Україні, неприйнятні.

Зростання вартості енергоресурсів робить житлово-комунальне господарство комерційно привабливим. Живих і цікавих проектів поки що обмаль. Кілька запроваджують нині в Миргороді, залучаючи кошти іноземних фондів. З наступного року за такою ж схемою почне працювати друге коло пілотних міст — Полтава, Кременчук та Комсомольськ. Але інвестор візьме на себе тільки ту частину ЖКГ, що в майбутньому принесе йому прибуток. Найпроблемніші питання залишаться лежати на плечах у держави. За словами Ігоря Мурашка найбільша кількість тепла з українських будинків тікає через фасади і комунікації.

— Это пока что очень дорогие проекты, их окупаемость составляет около 10 лет. Вот здесь самое главное в модели публичного партнерства, — чтобы часть проэктов на себя взяло государство. Те, которые пока являються некомерческими. А на те, где окупаемость 5-7 лет, привлечь инвесторов, чтобы деньги туда заходили.

Тим не менш, держава заявляє, що нині може оплатити тільки 20% вартості проектів. Інше має взяти на себе інвестор.

Катерина ГАЛАКТІОНОВА для «Полтавщини»

Економіка і бізнес