6.09.2010 | 18:29

Фабрики — робітникам, земля — ?..

Володимир Онищенко Володимир Онищенко | Фото: Анна Довгошей

Радянський лозунг давно втратив свою актуальність для України, адже підприємства уже відійшли у приватні руки. Черга — за землею

На думку першого заступника голови облдержадміністрації Володимира Онищенка, земля в Україні ще не стала товаром та невичерпним джерелом наповнення місцевих бюджетів. З цього приводу він дав «Полтавщині» ексклюзивне інтерв’ю. Вирішення земельних питань, на його думку, дозволить полтавчанам жити краще.

— Коли мова йде про збільшення надходжень за орендну плату на землю, Ви говорите, що сьогодні не повністю це питання врегульоване. Не повністю адмініструються податки на землю, що сплачують юридичні особи. Що Ви маєте на увазі?

— На превеликий жаль, земельні відділи несвоєчасно подають, а міські ради затверджують ціну на оренду землі. Тому орендарі сплачують за неї неринкові ціни. Звичайно, зараз криза, і це впливає на ситуацію. Так, у Кременчуці міська рада прийняла рішення про збільшення орендної ставки на землю, але — з 1 січня 2011 року. При цьому прогнозовані надходження до казни зростуть вдвічі.

Земельне питання потребує упорядкування. Значна частина землі в області ще нічия, або вона комусь належить без оформлення і, відповідно, сплати податків. Це неправильно. Саме земля в Україні, на мою думку, — одне з основних джерел, яке має давати надходження у бюджет, особливо у сільських районах.

Коли ми з вами йдемо по місту, або по селу, то часто бачимо забур’янені земельні ділянки. Якщо у них буде господар — ситуація зміниться.

Наприклад, за кордоном люди утримують землю зовсім в іншому стані, ми там не побачимо такої картини. Чому? Тому що землі належать громадам, фізичним особам або організаціям, які зобов’язані дбати про свою власність. Я свого часу спілкувався з мешканцями одного німецького містечка з цього приводу. Один із активістів комуни говорив, що порядок став можливий ще й тому, що вони не тільки продавали землю, а й купляли її. У нас ця проста схема поки що не діє. От, міська рада, приміром, дає право продати землю. Ви коли-небудь бачили зворотній процес? Приміром, є приватна земля, якої потребує громада — для будівництва школи або дороги чи чогось іншого. У такому випадку міська влада викупляє земельну ділянку — за кордоном. У нас — ні.

— Яка Ваша думка про Земельний кадастр, де збираються дані про всі землі України?

— Кадастр такий створюється, це абсолютно правильно. Треба дотримуватися правил поводження з землею, мати інформацію про її стан і приналежність. Приміром, ціна землі у містах залежить від того, де вона розташована — в центрі чи на околицях, яка поруч інфраструктура. Якщо ми говоримо про сільськогосподарські землі — важливо знати про її родючість та багато іншого. Кожний такий фактор — це коефіцієнт у формулі, за якою вираховується вартість ділянки.

— Чи не занадто заполітизоване це питання?

— Земля через постійні вибори і політичні дебати до сих пір не є товаром, як в усьому світі.

— І починаються спекуляції...

— Немає приватної землі — немає купівлі-продажу. Бізнес вишукує всілякі шляхи — законні і напівзаконні — щоб закріпити ділянки, які використовує, за собою, особливо сільськогосподарського призначення. Ми обрали ринковий шлях розвитку, тому земля має бути товаром. Але це не має бути дикий ринок. У тій же Німеччині кожний покупець проходить перевірку на благонадійність для того, щоб держава контролювала використання землі за призначенням. Ринок землі має жорстко контролюватися державою.

— Наскільки доступний буде Земельний кадастр для пересічних громадян, адже сьогодні у нас немає прозорих і доступних даних про землю?

— Загальна інформація має бути про всі ділянки з відкритим доступом. А деталі — лише про землі громадські. Інформація про приватні землі, як будь-яка власність, це комерційна таємниця. Але, приміром, хтось веде сільське господарство і хоче розширитися за рахунок сусідньої ділянки. Де йому шукати інформацію, якщо власника поруч немає? У Земельному кадастрі.

Продовження — у наступному матеріалі.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»

Економіка і бізнес