27.08.2010 | 10:07

У Шишаках 9 з 10 не знають, хто такий Нікас Сафронов

Нікас Сафронов біля Нікас Сафронов біля "будиночку"

Хоча у минулому році відомий російський художник придбав у селищі будиночок на березі Псла та спілкувався з місцевими мешканцями

Нікас Сафронов у жовтні минулого року пожертвував на місцеву церкву 20 тисяч гривень, а селищному голові Василю Магді подарував годинника. Цей презент тримав у руках сам Президент РФ Володимир Путін — коли дарував його Нікасу Сафронову.

«Будиночок» — занадто голосна назва для розвалюшки художника, там навіть бомжам жити незатишно: похилені стіни, стеля у суцільних дірках, вибиті шибки. І вся ця «краса» — у паркані з бур’янів. Як би там не було, будівля виявилася неабиякою цінністю для людини творчої, що уміє мислити нестандартно. За словами Нікаса Сафронова, саме про таке місце — з «незайманою природою і гоголівським духом» — він мріяв все життя. Тут душа прагне простору, а рука сама тягнеться до кисті і мольберту.

Одіозний художник, говорячи так, не кривить душею. Шишацький край недарма називають «українською Швейцарією». Чаруюча природа рельєфної місцевості, цілюще повітря з пахощами різнотрав’я, величезні гриби у сосновому лісі, чиста і багата рибою річка, ненадокучливі сусіди — що ще потрібно для відпочинку і натхнення?

Нікас СафроновНікас Сафронов

Це розуміли такі відомі історичні персони, як письменник Михайло Старицький, художник Іван Мясоєдов, академік Володимир Вернадський, архітектор Василь Кричевський, які у різні часи жили у Шишаках. А митець українського кіно Олександр Довженко відзняв тут кілька своїх фільмів.

Якщо історією свого краю нинішні мешканці Шишак цікавляться, то у справи сусідів не втручаються. Хтось, може і знав, що «садибка» Сафронова належала народній акторці України Раїсі Недашківській, яка тут «вирощувала картоплю на суп». А більшості, мабуть, своє власне життя значно цікавіше за всі інші. Тому що з 10 перехожих, опитаних «Полтавщиною» у селищі, лише один знав про придбання Нікаса у Шишаках та правильно назвав рід його діяльності. І той — працівник селищної ради.

Тетяна ЄРМОЛЕНКО, «Полтавщина»

Культура і освіта