Юрій Кармазін: Сільські ради в Україні більш професійно готують рішення, ніж у Полтавській обласній раді під керівництвом Біленького

Аналізуючи рішення «Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи», яке підготовлено виконавчим апаратом ради, складається враження, що даний проект готував студент-філолог, але аж ніяк не юрист з вищою освітою найвищого представницького органу місцевого самоврядування Полтавської області.

Перший пункт «взяти до уваги рішення суду» є просто анекдотичним формулюванням та нічим іншим, як збиткуванням над депутатським корпусом Полтавської обласної ради. Рішення судів — це не звіти голів рад чи адміністрацій, які беруть чи не беруть до уваги рішення судів, а беруть і виконують.

Другий пункт — «визнати продовженням дії контракту». Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 25.05.2016 року, ухвали Верховного суду України від 21.10.2016 року та Апеляційного суду Полтавської області від 29.11.2016 року було чітко встановлено, що оскільки призначення на посаду відбувалося до 1995 року, то контрактна форма не застосовується. Вже третій раз поспіль суди вказують на одну й ту ж саму помилку. Наразі протиправні дії посадових осіб підпадають під ознаки кримінального правопорушення, що передбачено статтями Кримінального кодексу України, а саме: ст. 364 (зловживання службовим становищем), ст. 366 (службове підроблення), ст. 172 (порушення трудового законодавства), ст. 382 (не виконання рішення суду).

І нарешті третій пункт «звільнити». Голова ради самостійно наділив себе та очолювану ним раду повноваженнями, які не входять до його компетенції, що є порушенням Конституції України.

Відповідно до Статті 98 Регламенту Полтавської обласної ради керівництво виконавчим апаратом здійснює саме голова обласної ради і відповідно несе усю персональну відповідальність за неналежну підготовку та некомпетентність. Виконавчий апарат повинен готувати проекти рішення на розгляд та затвердження депутатського корпусу таким чином, щоб не виникало жодних підстав для скасування їх у суді.

Як виявляється з публікацій у ЗМІ та за інформацію журналістського розслідування, проведеного однією із громадських організацій, результати якого будуть незабаром представлено в Українському антикризову центрі, ситуація у Полтавській обласній раді пов’язана саме з так званою провальною реформою виконавчого апарату, ініційованого Біленьким.

Апарат Полтавської обласної ради був недоцільно «роздутий» з 37 до 53 штатних одиниць, що понесло додаткових 707 тис. грн. бюджетних коштів. За період головування Біленького, починаючи з 4 грудня 2015 року, було звільнено більше 15 працівників. А нові працівники дивним чином стають державними службовцями без належної освіти, професійного досвіду та потрапляють у Полтавську обласну раду без конкурсу.

У ЗМІ зафіксоване та описане абсолютно незаконне призначення на посаду керуючого справами Сергія Філя, який не будучи державним службовцем, був зарахований до кадрового резерву та призначений на керівну посаду без конкурсу лише розпорядженням голови за № 81-к від 14.12.2015 року, що суперечило законодавству України.

Саме ж рішення № 135 від 14 червня 2016 року «Про зміну структури та чисельність виконавчого апарату» містить незрозумілий пункт № 2, який кожен може знову ж таки оскаржити у суді.

Оскільки відповідно до Статті 26 пункту 5 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та Статті 98 пункту 1 Регламенту Полтавської обласної ради до виключної компетенції ради належить питання затвердження структури виконавчого апарату, то абсолютно незрозумілим є включений 2 пункт рішення щодо дозволу голові обласної ради «при необхідності» вносити зміни до структури. Можливо Біленький самовільно змінив структуру апарату, про що депутатський корпус навіть не здогадується?

Депутати Полтавської обласної ради мають зрозуміти, що вони взяли менеджера Біленького на роботу, довіривши йому деякий час побути головою, і мають повне право вимагати забезпечення належної організації своєї роботи, непохитного дотримання законодавства України та верховенства права.

Юрій КАРМАЗІН, заслужений юрист України, державний радник юстиції 3 класу, народний депутат України 2-го, 3-го, 4-го, 6-го скликань, сенатор Міжнародного парламенту Безпеки і Миру, Президент Інституту права і суспільства