Сьогодні чекати допомоги підприємству КП «Полтававодоканал» можливо лише від самого підприємства

Комунальне підприємство «Полтававодоканал» сьогодні знаходиться у власності обласної громади і в оперативному управлінні обласної державної адміністрації, яка здійснює це управління через профільне управління житлово-комунального господарства Полтавської ОДА.

Постійні фінансові проблеми та негаразди підприємства уже нікого дуже не дивують, адже тариф, який встановлюється підприємству, формується за результатами діяльності підприємства у минулому періоді, а складова рентабельності або прибутку — відсутня. Можливо у цьому є сенс, адже це підприємство комунальної власності, яке створене саме для надання послуг населенню, у власності якого воно фактично знаходиться, але, як завжди, у нашому житті є це саме «але». Тариф розраховується на майбутній період, а збільшення вартості складових, які формують цей тариф, відбуваються систематично і не один раз на рік. НКРЕКП в підході до формування тарифу передбачає, що при загальному здорожчанні складових тарифу більше ніж на 5%, підприємство має право подати пакет документів для перегляду діючого тарифу. І кожного разу стається так, що поки готуються документи для розрахунку тарифів і розглядаються в НКРЕКП, паралельно з цим процесом, вже відбувається здорожчання тієї чи іншої складової, і фактично підприємство, отримуючи економічно обґрунтований тариф, уже наступного дня стикається із проблемою недоотримання запланованих коштів і необхідності вирішувати проблему самостійно, але за рахунок недофінансування так званих «незахищених» складових тарифу. Адже підприємство зобов’язане заплатити всі податки, розрахуватись із постачальниками енергоносіїв, виплатити заробітну плату, а залишок необхідно витратити на виконання аварійних робіт на інженерних мережах підприємства (а це і водопровідні мережі, і каналізаційні мережі, кабельні лінії та лінії електропостачання). І в цій ситуації підприємство не має можливості виконувати планові ремонтні роботи, й не може виконати заходи інвестиційної програми, а це, в свою чергу, в переважній більшості заходи з енергозбереження.

Навіть в таких умовах підприємству вдається виживати за рахунок впровадження оптимізації виробничих процесів, часткової автоматизації та домовленістю з енергопостачальними підприємствами та владними кабінетами. Але вся ця ситуація має дуже хиткий стан. До речі, саме керманичі області переймались цим питанням і щороку здійснювалась підтримка підприємства шляхом виділення коштів із бюджету області на оновлення парку спеціалізованої техніки та реконструкцію гостро аварійних каналізаційних колекторів. І така допомога надходила майже щороку, але лише до 2014 року. Змінювалась влада, змінювались склади депутатів і, на мій погляд, була втрачена комунікація підприємства із керівництвом області і громадськості. Представники підприємства щоразу повторювали про складний стан речей на підприємстві і про необхідність надання дієвої допомоги, яка в свою чергу дозволяє суттєво зменшити розмір збитковості підприємства і, тим самим, зменшити навантаження, влада за ініціативи представників громадськості висловлювала думку щодо недовіри до своїх підприємств і необхідності проведення додаткових перевірок, аудиту та інших заходів. Але окрім розмов про це — діло далі не пішло. А мережі та спеціалізована техніка в щодобовому режимі, на жаль, продовжували виходити з ладу. Ситуація дійшла до катастрофічного стану, адже при проведенні робіт з локалізації місць провалів на каналізаційних колекторах єдиним першочерговим заходом було і залишається встановлення тимчасової каналізаційної станції із прокладанням обвідної напірної мережі. Наприкінці 2016 року працівники були змушені, за відсутності вільних насосів, знімати насосні агрегати із стаціонарних каналізаційних станцій, де передбачена наявність резервного агрегату, тим самим ризикуючи золишитись сам на сам із розвитком не прогнозованих ситуацій.

Можу констатувати, що керівництво області почуло нас і в можливих рамках запевнило щодо підтримки підприємства. Але, як завжди «але»... Повертаючись до засідання профільної комісії, яка розглядає та узгоджує винесення питань на чергову сесію обласної ради. Згідно з регламентом фахівцями нашого підприємства було підготоване звернення до профільного управління житлово-комунального господарства із зазначенням переліку першочергових невідкладних заходів та потреб підприємства, до яких увійшли:

• Придбання екскаватора-навантажувача;
• Придбання каналопромивочного гідродинамічного автомобіля;
• Придбання насосів, які встановлюються на тимчасові каналізаційні станції;
• Придбання спеціального зварювального автомобіля.

Все це на загальну орієнтовну суму 12 млн 500 тис. грн.

По кожній позиції надавались вичерпні обґрунтування щодо необхідності придбання саме цих позицій і перелік потреби можна було продовжувати, але нам було повідомлено що реальний розмір даної допомоги повинен бути в межах 10-15 млн грн.

В телефонограмі, яку отримало підприємство, було зазначено порядок денний засідання профільної комісії, в якому було зазначено, що доповідачами з питання про виділення комунальним підприємствам, які належать територіальній громаді, області фінансової допомоги за рахунок коштів обласного бюджету було перелічено: Єгоров О. О., Чернявський В. О., Приймак Д. В., Король О. В., Беркунов А. А.

І це виглядало зрозуміло, адже саме перші особи керівного складу підприємств можуть розкрити порушити питання та надати вичерпні відповіді депутатам-членам профільної комісії. Але, не так сталось, як гадалось — профільне управління подало питання для розгляду пакетом із загальним кошторисом 76 млн грн. Розгляд почали з пояснень начальника управління житлово-комунального господарства Реви Е. В., і після озвучення ним цифр у обсязі 3 млн грн, необхідних для проведення оформлення земельних ділянок під будівлями і спорудами комунальних підприємств, відповідно до чинного законодавства, громадським активістом Сікаловим Г. А. було висловлене обурення щодо маніпулюванням цифрами. А саме Сікалов Г. А. мав інформацію, що вартість цього пакету складає 76 млн грн, а озвучено лише 3 млн грн. Але це був лише початок виступу Реви Е. В., і необхідно було лише вислухати до кінця і лише потім підійти до обговорення даного питання та заслуховування кожного керівника окремо для узгодженої позиції депутатського корпуса. А все перетворилось на балаган, заспокоїти який вдалось виступом заступника голови обласної ради Холода Є. М., але в той же час, своїм виступом він лише вніс деструктив в комунікацію між комунальними підприємствами області та депутатським корпусом. Адже його виступ звівся до того, що депутати обласної ради не повинні перейматися проблемами підприємств «Теплоенерго» та «Водоканалів», а цим питанням повинні перейматись виключно органи місцевих рад. Так, можливо це дійсно має сенс, але лише після того, як ці підприємства будуть передані на баланс міста. До речі, у нашому випадку мова про передачу підприємства у місто активно обговорювали ще за часів мерства Анатолія Тихоновича Кукоби. Але той факт що пройшов десяток років, а питання залишилось відкритим, свідчить, що дане питання складне для одноосібного вирішення. Це окрема дискусійна тема, в якій є свої «за» і не менше аргументів «проти» такої дії...

І після виступу Холода Є. М. депутати-члени комісії наче зраділи такій пропозиції і одноголосно проголосували про недоцільність винесення питання на затвердження чергової сесії обласної ради. Сумно стало за те, що депутати профільної комісії навіть не перейшли до заслуховування усіх потреб, а обмежились виступом генерального директора ПОКВП «Полтаватеплоенерго» Чернявського В. А., який почав обґрунтовувати свої потреби і почав із питання обґрунтованих збитків підприємства, без вирішення якого постає загроза затримок по виплаті заробітної плати. Не дослухавши його, комісія перейшла до обговорення питання щодо необхідності передачі комунальних підприємств на баланс міських рад, а при тому, що при передачі постане питання оформлення землі, то депутати прийняли рішення про виділення вищенаведених коштів в об’ємі більше 3-х млн грн. Того ж вечора у виданні «Останній Бастіон» з’явилась стаття-ода переможцю Сікалову Г. А. про те, що він особисто завадив керівництву Полтавської області провести розкрадання 76 млн. грн.

А каналізація, на жаль, не стає новішою та міцнішою від самого процесу обговорення і від належності міській чи обласній раді. До речі, приймаючи участь у профільних комісіях міста, на наші прохання щодо виділення коштів на виготовлення проектної документації ми неодноразово отримуємо відповідь — поки ви в обласному підпорядкуванні, то й прохайте кошти з обласного. В області кажуть, що ми розглядаємо питання передачі підприємства у місто, от хай голова й болить у міського голови...

Зі свого боку, на меті не маю бажання звинувачувати жодну людину в недоопрацюванні питань та в іншому. Звинуватити можна лише себе. І саме в тому, що сьогоднішня ситуація вимагає надпродуктивної комунікації зі всіма учасниками процесу. А це і громадськість, представники якої не можуть бути зацікавленими в занепаді підприємства, послугами якого користується саме громада, це і депутатський корпус в особі профільної комісії, адже провівши попереднє ознайомлення із порушеними питаннями із кожним членом окремо, не буде виникати подібних казусів при проведенні профільної комісії, а відбудеться діловий конструктив, результатом якого буде стала робота підприємства та перехід його із розряду планово-збиткового в розряд беззбиткового. Але, насамперед, ця беззбитковість повинна досягатись не шляхом перекладання тягаря на плечі населення через тарифи, а при безпосередній участі Держави в особі бюджету області та місцевих бюджетів, які, до речі, формуються саме завдяки податкам громади, і які повинні працювати на потребу цієї громади.

Виклик сьогодення прийнято.

Головний інженер «Полтававодоканалу» ЗАБИШНИЙ Є. В.