4 січня, 12:39

Керівник «Полтававодоканалу»: Якщо втримаємо тенденцію збільшення надходжень, то тарифи на воду не зміняться у 2017 році

Олександр Єгоров Олександр Єгоров | Фото Яна Пругла

Олександр Єгоров розповів про те, скільки винен водоканал, а скільки винні йому, про ставлення до нього особисто і його ставлення до колег, а також про можливу тарифну політику у 2017 році

В останній публікації на тему аварійного каналізаційного колектора на вулиці Південній у Полтаві в.о. гендиректора обласного комунального підприємства «Полтававодоканал» Олександр Єгоров розповів про вирішення цієї проблеми у 2017 році. Однак проблема аварійності мереж набагато ширша ніж один об’єкт. Про це та інші аспекти діяльності комунального підприємства «Полтавщина» запитала у Олександра Єгорова.

— Олександре Олександровичу, якщо розширити тему стану мереж в обласному центрі, то яку картину матимемо на сьогодні?

— Практично усі мережі аварійні. У своїй більшості колектори закладалися у 60-ти роки минулого століття із проектним терміном експлуатації не більше 50 років. А ремонт мереж — технологічно і фінансово важкий процес. Наприклад, підприємство ремонтувало колектор на Пушкарівський, там глибина закладки — від 6 до 14 метрів, тому водоканал винаймав техніку з інших областей, сам ремонт обійшовся в 13 млн грн, тому що заклали вже пластикові труби, хоча це задоволення не з дешевих. Всього підприємство обслуговує 300 км самопливних колекторів, 39 км — це каналізаційні насосні станції, всього їх 19. Вже є 16 тимчасових перекачок (а там де щось тимчасове — це вже проблема).

— Полтава може похвалитися якістю питної води, яка видобувається із артезіанських джерел. За це підприємство сплачує кошти за електроенергію, яка живить насоси. Які зараз борги має водоканал перед обленерго?

— Дійсно, у нас найкраща вода в Україні. Такою водою можуть похвалитися у Чернігові та Сумах, але ми ще й доочищаємо воду, яка видобувається з двох горизонтів — від 800 м та 1400 м. Що стосується боргів, то у 2016 році нам вдалося не збільшити вже існуючий борг, що вже показник. Так, ми маємо визнаний нами у суді борг в 140 млн грн + 60 млн штрафних санкцій (пеня + 3% інфляції), ще є 50 млн грн боргу, які ми наразі не визнаємо. Населення за спожиті послуги заборгувало нам 36 млн грн — борги більше 3 років — 7 млн грн і 29 млн грн — це так би мовити жива заборгованість, яку можна погасити. Юридичні особи нам винні 3 млн грн. Що стосується тарифної політики, то наразі ми маємо так званий збалансований тариф: 8,29 грн за кубометр — це централізоване постачання холодної води і 6,47 грн — водовідведення. Хоча у 2016 році ми мали здорожчання електроенергії спочатку на 20%, потім ще на 10%.

— Підприємство має кошти на розвиток?

— За рахунок амортизації ми закладаємо кошти на ліквідацію аварій. У 2014 та 2015 роках ми заклали 12,5 млн грн на перекладку мереж, тобто вклали у розвиток. Маємо надію, що за допомогою обласної та міської влади підприємство у 2017-18-19 роках витрачатиме по 50 млн щорічно саме на заміну каналізаційних колекторів. Після реалізації цього проекту проблему аварійних колекторів можна закрити на 60-70%.

— Голова фракції «БПП» Андрій Матковський пропонує зробити водоканал не обласним, а міським комунальним підприємством.

— Нехай це вирішують органи місцевого самоврядування. Але я наведу європейський приклад — там кількість водоканалів скорочується. Чому? Тому що їх приєднують до більш великих. Ми окрім Полтави обслуговуємо Карлівський, Машівський, Новосанжарський, Шишацький, Кобеляцький, Котелевський райони, населенні пункти Стасі та Опішню. Якщо відмовитись від, наприклад, каналізації у Нових Санжарах, Кобеляках та Котельві, то я вимушений буду звільнити 30% своїх працівників.

— Олександре Олександровичу, ми нещодавно писали, що ваша зарплата становила 17,7 тис грн, а фахівці в ОДА мають намір нарахувати 25 тисяч 920 грн.

— Я прочитав це і пожалкував, що про це тільки написали. Ось можу показати вам довідку, що до 1 грудня 2016 року моя зарплата склала 11 тис 839 грн. Після відрахування податків на руки я отримую 8,7 тис грн. А якщо говорити про зарплату в 25 тис, то вона взята не з голови. Є вимоги Кабміну — обраховувати зарплату керівника залежно від обороту підприємства, кількості його працівників і т.д. 25 тисяч — це рівень зарплати для керівника великого та важливого підприємства, щоб у нього не було інших спокус, адже він розпоряджається істотними коштами.

— Ви заможна людина?

— Можу показати вам свою декларацію за 2015 рік, мені її дуже легко було заповнювати. 119 тис 685 грн — це річна зарплата, моя дружина отримала 357 гривень в якості переміщеної особи. Також ми з дружиною є співвласниками квартири у Луганську, яку я купив на початку 2000-х. Дружина також користується автомобілем ВАЗ-2108, 1993 р.в.

— Вас називають креатурою голови Полтавської облради Олександра Біленького, у вас є тут, так би мовити, політична «криша»?

— Я аполітична людина і до останнього часу намагався не бути публічною особою. Із Олександром Юрійовичем у мене рівні стосунки, він ставиться до мене неупереджено. Якщо мені потрібно терміново вирішити виробничу проблему, то я телефоную або йому, або голові ПОДА Валерію Головку. Але завжди намагався не зловживати такими дзвінками.

— Ви сказали, що є аполітичним. Однак ви приїхали із Луганська, який Україна не контролює. Тут, на місці, не було до вас запитань?

— На перший погляд виникла трохи комічна ситуація, хоча вона більше трагічна: по той бік у мене залишились батьки, які сказали, що нікуди з малої батьківщини виїжджати не будуть. Тому для певних людей там — я «зрадник», «укроп». Тут окремі представники громадськості називають мене «сепаром». І смішно, і грішно. На Донбасі завжди буле важке життя, бо там могли прийти і навіть віджати якійсь невеликий кіоск. Я хочу, щоб люди і тут, і там зрозуміли, що нас об’єднують однакові проблеми — ми повинні долати корупцію, жити по закону, економічно розвиватися, дбати про людей. Тому впевнений, що якщо не будемо робити помилок, то Донбас буде з Україною, бо Росії він в економічному плані ні до чого.

— Ви сказали «дбати про людей». А ви особисто як ставитися до своїх колег?

— Нікого не хотів би ображати, але була до мого приходу атмосфера якогось страху... я не знаю, як правильно висловитися. Я сказав їм, шановні, ви висококласні фахівці, ви тут давно працюєте. А я тільки підписую. Тому переконайте мене, що оце, наприклад, потрібно зробити, і я це зроблю. З того часу ініціатив з боку колективу стало більше. Намагаюся, щоб люди відчули себе людьми — розпорядився організувати підвіз працівників до роботи. До Нового року усі отримали по 200 грн. Мало, але якщо помножити на всіх, то вийде істотна сума. Ось нещодавно трапилося нещастя — одного із працівників розбив інсульт, я особисто виїхав до нього, щоб самому мати уявлення про його стан і допомогти.

— А могли б особисто і не їхати — це не завдання для директора, так?

— Звичайно, міг би і не їхати, але хочеться через зміну ставлення до людей змінити на краще і саме підприємство.

— Змінити тільки через ставлення до людей?

— Не тільки. 17 січня 2017 року конкурсна комісія скаже своє слово. А я поки можу сказати, що планую до 1 липня 2017 року вирішити проблему із зарахуванням нам державою різниці в тарифах. Станом на 1 грудня 2016 року — це 240 млн грн. Також намагаюся працювати в напрямку енергозбереження, заміни колекторів, тиску у мережах.

— Можливо, скажете і про тарифну політику у 2017 році для населення?

— На це впливає багато факторів — головне це розмір тарифів на електроенергію та зарплатного фонду. На мою думку, якщо обійдеться без форс-мажорів (а підприємство поки має збільшення надходжень), то тарифи на воду для споживачів залишаться на існуючому рівні.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»

Політика і влада