Несподівана загроза для полтавських пляжників

У цьому я переконалася особисто. Минулого четверга ми з дочкою відпочивали на центральному пляжі Полтави (той, що біля тролейбусного мосту, хоча взагалі він вважається пляжем Ленінського району міста). Ми вже наплавалися, вийшли на берег і почали збиратися додому. Раптом увагу привернув гучний тріск, що донісся з протилежного берега. На наших очах розчахнулося височенне старе дерево, що стояло на самому краю крутого берега навпроти, і стало падати у воду.

Найстрашніше, що зовсім поряд — буквально за кілька метрів від місця падіння гіганта пливло двоє людей. Їм пощастило — гігантська деревина не заділа їх ні стовбуром, ні кроною. Плавці відчайдушно, наскільки могли швидко, гребли руками, відпливаючи геть від місця пригоди. Певно, вони дуже перелякалися, і потім уночі їм снилися кошмари. Але кошмар уві сні — все-таки краще, ніж наяву. Більша частина деревини, яка тоді досить швидко і з голосним шумом плюхнулася у воду, втонула, але та, що була ближче до кореня, видніється.

Наступного дня ми з дочкою знову пішли на пляж і захопили з собою фотоапарат... Кілька таких самих дерев, як те, що впало, ще стоять на тому місці (ці дерева росли «зграйкою», або — групою). Завалилося у воду те, що було з самого краю від води. Але й інші знаходяться в небезпечній близькості від самого краю берега... Певно, у тиху, безвітряну погоду дерево впало, бо берег сильно підмитий. Підмиваються береги, зокрема, й від того, що річкою, вздовж зони пляжу, усупереч застереженням екологів, час від часу літають туди-сюди на шаленій швидкості моторні човни, створюючи хвилі, як на морі. А деревина, можливо, до того ж постаріла і протрухла...

Мабуть, тут є над чим попрацювати ряду служб. Звісно, кожного року на пляжах обстежують дно річки, прибирають сміття на березі, намагаються створити певні зручності. Але цей випадок засвідчив, що й на дерева, які ростуть поруч, варто звернути увагу. А найперше і найпростіше, що можна зробити, — це попередити людей, щоб не плавали біля берегів, на яких ростуть старі дерева, можливо, поставити буйки, вивісити дошки із застереженнями...

Ті люди, які мало не потрапили у воді під падаючу згори величезну деревину, певно, вже ніколи туди не попливуть. Але наступного після падіння дерева дня у тому місці знову плавали люди, які, очевидно, не знали, що сталося напередодні.

Наталія ЖОВНІР, «Полтавщина»