Юрист: Новий вид бізнесу — на вимогу прибрати незаконне будівництво інсценувати напад та вимагати $50000
У кожної медалі є дві сторони. Одна із сторін господарського конфлікту висловила свою точку зору. «Полтавщина» тепер надає можливість висловити своє бачення — іншій. Цю думку до полтавської громади донесла юрист Анжеліка Третяк, довірена особа підприємця Ірини Мироненко.
Дуже прикро, що в наш час тема заробляння грошей стала настільки актуальною, що люди в сприяння цьому використовують усі прийоми, нехтуючи людськими цінностями та нормами моралі. Доречною є фраза Н.Макіавеллі: «Мета виправдовує будь-які засоби». Тільки вдумайтеся в цей вислів. Так Олександр Іщенко слідуючи знаменитому вислову італійського філософа і політичного діяча, не посоромився використати всі інформаційні засоби, щоб заплямувати честь, гідність та ділову репутацію Ірини Мироненко звинувативши її в вимаганні магазину, навіть не надавши підтвердження цього. Сам же, Олександр Іщенко, через представника оголосив Ірині Мироненко свою суму за магазин, який на його думку став «яблуком розбрату» між ними. Була оголошена сума в 50 тис. доларів США. Погодьтеся, сума кругленька, та в наш час з таким курсом, гарна «мета», чи не так? Докази цьому є.
В Україні, як в правовій, демократичній державі визнається та діє принцип презумпції невинуватості. Зміст останнього відбивають такі положення: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. (ст. 62 Конституції України). Отже, визнати особу винною у вчиненні злочину може тільки суд. З цього випливає, що всі звинувачення по відношенню до Ірини Мироненко та Самвела є необґрунтованими та абсурдними, так як навіть не відкрито кримінальне провадження стосовно даного факту. Де докази, які вказують на те, що Самвел, як було вказано являється «донецьким авторитетом» і фігурує у справах з «віджимання майна»? Може Олександр Іщенко, ветеран війни в Афганістані, підполковник запасу, має докази телефонної розмови з поліцією, де зазначаються підтвердження його словам? Як можна звинувачувати людину не маючи ніяких доказів проти цього? Складається враження, що Олександр Іщенко та його дружина мають особистий інтерес проти цього. Ірина Мироненко, сьогодні, є суб’єктом підприємницької діяльності, і тому знаходиться в центрі уваги. Ось як в наш час розповсюджуючи такі відомості, які не мають ніякої доказаної бази завдають шкоди честі та гідності фізичної особи та псують ділову репутацію особи, як суб’єкта підприємницької діяльності. Можливо так, в наш час, наголошують на знайомстві та намагаються продемонструвати свою значимість, зі слів Антоніни Іщенко: «Із моїм чоловіком вона (Ірина Мироненко) знайома, більше того, він їй колись допомагав відкрити магазини „Молоко“ на центральному продовольчому ринку».
Чомусь, на жаль в нашому суспільстві давно склався стереотип: якщо ти був учасником бойових дій, таких як у війні в Афганістані, чи інших бойових діях, то тоді можна чинити будь-які речі, які на їх погляд будуть правомірними? Так, насправді викликає велику повагу те, що серед нас є ветерани тієї війни і подвиг цих людей неоціненний. Але останнім часом цим статусом почали дуже часто користуватися і не в добрих цілях. Ось цьому факти: у вересні 2009 року у Києві колишній афганець вбив товариша, бо той поліз йому в кишеню; у червні 2011 року «афганець» вбив дружину за крадіжку медалі. Не так давно, у червні 2015 року у Полтаві було затримано педофіла, який виявився мобілізованим з АТО, ціною вчиненого ним злочину становило 8 гривень та мобільний телефон.
А те, що Олександр Іщенко, ветеран війни Афганістану, підполковник запасу побудував без дозвільних документів прибудову до магазину, яка створює перешкоду у користуванні приміщенням, яке належить Ірині Мироненко, то це ні в кого не викликає сумніву в його діях. Базою цих звинувачень являється той факт, що Іщенко Олександр самовільно перед приміщенням, що належить Ірини Мироненко за адресою вул. Новобазарна обклав цеглою і прибудував до приміщення останньої, закривши вікно металевий кіоск, таким чином Олександр Іщенко унеможливив функціонування її капітального приміщення. Він же не маючи ніяких документів, в тому числі і дозвільних на земельну ділянку, здає на правах оренди без договорів цей самочин і на прохання Ірини Мироненко прибрати самовільно прибудований об’єкт розгорнув таку інформаційну «атаку». Олексадр Іщенко згадав Самвела лише тому, що той залишив орендарям записку з проханням передзвонити йому з номером свого телефону, де підписався, як Самвел «донецький». Не Ірина Мироненко, а він, Олександр Іщенко прийшов на книжковий ринок, який до речі був закритий, тому що це було на початку 6-ої години вечора. На зауваження Ірини Мироненко прибрати незаконне будівництво останній почав вести себе неадекватно, при цьому застосовуючи нецензурну лексику в адресу громадянки Мироненко. Остання знає Олександра Іщенко більше 40 років, так як вони вчилися в одній школі, враховуючи той факт, що Олександр був напідпитку вирішила не продовжувати бесіду. З ким він ще лаявся і бився Ірина Мироненко не знає, але факт вимагання 50 тисяч доларів США вона має. Через 4 дні вона з здивуванням побачила статтю в Інтернет-виданні «Полтавщина». Її враженню немає меж.
В його вчинку вбачаються ознаки зловживанням права іншої особи, а саме Ірини Мироненко. Так як незаконно побудувавши до магазину прибудову без дозвільних документів він створив неможливість у користуванні приміщенням, яке належить Ірині Мироненко. Остання не однократно просила Олександра Іщенко усунути цю перешкоду. Юридичне правило, яке відображено у Цивільному кодексі України: свобода у здійсненні суб’єктивних цивільних прав особи закінчується там, де починається свобода здійснення суб’єктивних цивільних прав іншої особи. Якщо цей принцип порушується виникає таке поняття, як зловживання особою у здійснення цивільних суб’єктивних прав іншої особи. Що ми і бачимо в діях Олександра Іщенко.
В кожній фразі звучать слова, які не мають підтвердження, докази цьому: "Колись за нашим магазином у неї були склади. Зараз не знаю...«(Антоніна Іщенко). Колись, зараз не знаю, де аргументовані підтвердження ? Як можна потім вірити тому, що ніби-то Ірина Мироненко разом з 4 чоловіками кавказької національності, якими керував Самвел, вимагала віддати магазин, а потім почали його бити? Якщо попередньо, жодній фразі немає доданих доказів, які б підтверджували це. Аргументами даного факту є те, що правоохоронними органами не вчинено ніяких дій, так як доказів цьому немає. Ірина Мироненко, як суб’єкт підприємницької діяльності працює з 2005 року, всі операції проводить згідно чинного законодавства, відкрито, прозоро та не порушуючи його.
Ось як в наш час віддячують за активну позитивну позицію у житті? Ірина Мироненко надала і надає сотням безробітних нові робочі місця, постійно вносить доброчинні внески до багатьох благодійних організацій. І тому всі звинувачення в її адресу є абсурдними.
Наостанок хочеться додати вираз Михайла Литвака, який є доречним стосовно ситуації: «Если человек ничего хорошего не может сказать о себе, а сказать хочется, он начинает говорить плохое о других».
Юрист довірена особа підприємця Ірини Мироненко