Організатор будівництва пам’ятника Мазепі у Полтаві надав наявні в нього документи

Нагадаємо, 21 березня у Полтаві почали підготовчі роботи для встановлення пам’ятника Івану Мазепі. Нас здивувало, що на сайті міськради та у реєстрі дозвільних документів ДАБІ України немає інформації щодо місця встановлення, підрядника, замовника, проектувальника, а також строків виконання робіт.

Депутат Юліан Матвійчук та член ГО «Майдан» Іван Минак пояснили, що вирішували все через Міністерство культури України і всі необхідні документи у них є.

Втім, мер Полтави Олександр Мамай повідомив, що міськрада надала згоду тільки на розробку технічної документації для пам’ятника і жодних інших дозвільних документів у цих людей немає.

Сьогодні Минак, який є одним з активістів, котрі займались питанням пам’ятника, як і обіцяв, надіслав нам кілька копій дозвільних документів. Згідно із ними, організатори мають дозволи саме на проведення земляних робіт (а не технічну документацію) від Полтавської міськради (з підписом Мамая) та Міністерства культури.

Дозвіл Міністерства культури України на проведення земляних робіт від 23 листопада 2015 року

Дозвіл «Промпостач і К» на проведення земляних робіт від 31 грудня 2015 року

Дозвіл Міністерства культури України на проведення земляних робіт від 17 березня 2015 року

Відповідно до пункту 10.1.2 основних положень Системи стандартів безпеки праці (Державні будівельні норми), виконання земляних робіт необхідно здійснювати згідно з вимогами ДБН 3.02.01. У додатку 2 цього документу зазначається, що земляні роботи можуть містити:

• влаштування природних основ під земляні споруди, фундаменти, трубопроводи в котлованах, траншеях або на поверхні землі;
• виконання передбачених проектом або призначених за результатами огляду розкритих основ інженерних заходів із закріплення ґрунтів і підготовки основ (цементація і т. і., замочування, дренування основ, влаштування термічних або ґрунтових свай, заглушення ключів, закладення тріщин, влаштування ґрунтових подушок тощо);
• конструкції, що входять в тіло земляної споруди; шари перехідних зон та зворотних фільтрів гребель, дамб; встановлені проектом межі зон розкладення ґрунтів з відмінними фізико-механічними характеристиками; елементи дренажів (дренажні шари і їх підстави, колодязі, трубопроводи та їх обсипання); діафрагми; екрани; ядра; підстильні шари при установці контрольно-вимірювальної апаратури;
• зворотні засипки виїмок в місцях перетину з дорогами, тротуарами та іншими територіями з дорожнім покриттям;
• насипні основи під підлоги, ґрунтові подушки;
• зворотні засипки в просадних ґрунтах (за наявності вказівок у проекті);
• заходи, необхідні для відновлення робіт при перервах у веденні робіт більш, ніж на місяць, при консервації та розконсервації робіт;
• підготовлені до намиву карти і тампонування водоскидних пристроїв після закінчення намиву.

Отже, організатори мають право не тільки викопати землю, а й залити фундамент.

Судячи з тексту дозволів, підрядником у роботах зі встановлення пам’ятнику є ТОВ «Промпостач і К». Саме цій фірмі, а також начальнику управління капітального будівництва Володимиру Годні надали дозволи міськрада на Мінкультури.

За словами Минака, замовником робіт є управління капітального будівництва Полтавської міськради, а інвестором — об’єднання «Просвіта».

Також Іван Минак підтвердив, що організатори мають і усі інші необхідні документи. Частину з них можна отримати в архівах міністерств, частину — у полтавських організацій. Наприклад, дозвіл із точним зазначенням місця розташування, за словами Минака, має бути у Годні, декілька інших документів — у заступника директора по Полтавській області «Охоронної археологічної служби України» Інституту археології НАН України Олександра Супруненка.

Крім того, Минак наголосив, що надав ці документи, щоб показати, що Мамай в курсі усього, що відбувається навколо пам’ятника Мазепі.

— Незрозуміло, навіщо він затягував будівництво, але його заяви зрозумілі, — розповів Минак. — Це спроба сподобатись своєму електорату. При цьому він дозволяє будувати пам’ятник і спекулює своїм відношенням до ситуації.

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»