Полтавська студентка в Бельгії: «В Україні багато талановитих людей, які не отримують можливості для розвитку»

Дівчина емігрувала з батьками до Бельгії у восьмирічному віці. Наразі вона студент-філолог брюссельського філіалу Левенського католицького університету. Карина розповіла про чуйність бельгійських дітей, специфіку європейської освіти та наголосила на необхідності надавати талановитій молоді можливість для розвитку.

Д.С.: Ти емігрувала в Бельгію ще в дитячому віці. Як проходила адаптація до школи в незнайомій країні?

К.П.: В мене не було особливих проблем з адаптацією. В бельгійських школах дуже чуйні вчителі, акцент робиться на колективні форми навчання, жоден з учнів не відчуває себе зайвим, всі долучаються до роботи та спілкування. 

Д.С.: Як тобі вдалося подолати мовний бар’єр?

К.П.: Приїхавши до Бельгії, я знала українську та основи англійської. Одразу мене не хотіли брати до школи, рекомендували пройти спеціальні курси з вивчення нідерландської. Але мама наполягла на непотрібності таких занять. В процесі навчання, я дуже швидко опанувала нідерландську, тим паче кожен з однокласників намагався мені допомогти — в Бельгії дуже чуйні діти. 

До речі, бельгійці вже в дитячому віці знають декілька мов. Більшість каналів транслюють програми на англійській з нідерландськими субтитрами. Це сприяє паралельному вивченню цих двох мов. 

Д.С.: Наразі ти студентка Левенського католицького університету. Чому обрала саме цей навчальний заклад?

К.П.: Левенський католицький університет — найпрестижніший учбовий заклад Бельгії. Я живу в передмісті Брюсселю, тому вирішила вступити до місцевого філіалу. Загалом, у нас немає такої великої кількості учбових закладів, як в Україні. Європейці тяжіють до класичних університетів, які об’єднують під своїм дахом багато різнопланових факультетів.

Д.С.: Яку спеціальність ти опановуєш?

К.П.: Я навчаюсь на філологічному факультеті. Наразі вчу загальні дисципліни, спеціалізація відбудеться після четвертого курсу. Базовою мовою для будь-якого філологічного напряму є нідерландська. Крім того, ми обираємо дві інші мови для вивчення (наприклад, я сконцентрувала зусилля на англійській і російській). Закінчивши навчання, матиму величезний спектр можливих професій: вчитель, перекладач, спеціаліст багатомовних комунікацій, журналіст.

Карина Пономарьова

Д.С.: Як відбувається учбовий процес в європейському навчальному закладі?

К.П.: В Бельгії викладачі тримаються на відстані від студентів, немає звичних для українців «будь-ласка, поставте четвірочку», або «в мене від цього екзамену стипендія залежить». Професорам не важливо, ти є на занятті чи тебе немає. Їхня справа — дати знання, все інше — твої особисті проблеми.

Перед екзаменами в нас є три тижні на підготовку, але іноді навіть цього, здавалось би, великого проміжку часу, не вистачає. Об’єми матеріалу дуже серйозні.

Д.С.: В Левенському католицькому університеті можлива бюджетна форма навчання?

К.П.: Бюджетної форми немає, але держава та учбові заклади створюють сприятливі умови для навчання. Якщо ти студент, який сам платить за навчання, — можеш звернутись до адміністрації ВНЗ за допомогою, але за умови, що повернеш ці кошти назад. Також є поступки для сімей, де працює лише один з батьків. Так, мій батько отримує половину коштів, сплачених за навчання, назад. Розмір виплат залежить від успішності студента. Бельгійській державі вигідно інвестувати в висококваліфікованих спеціалістів.

Д.С.. Що зв’язує тебе з Полтавою?

К.П.: В Україні я залишила бабусю і дідуся, до яких приїжджаю кожного літа. Крім того, мій хлопець та багато друзів також живуть в Полтаві.

Д.С. Проживши в Бельгії 12 років, що думаєш про сьогоднішню Україну?

К.П.: Дорогою з Борисполя до Полтави я намагаюсь якомога менше озиратися навколо, боляче дивитись на старість, бідність, занепад. В Україні багато талановитих людей, які не отримують можливості для розвитку.

Розмову провів Денис СТАРОСТІН