Політичний діяч Сергій Чередніченко прокоментував останню сесію облради
Зараз робота сесії схожа на театральну виставу, де актори на сцені, а громада в залі. Громада може кричати, аплодувати і навіть обурюватися, але актори на сцені поставили охорону внизу, щоб громада приносила тільки квіти...
Кореспондент: Що Вас вразило найбільше на сесії?
Сергій Чередніченко: Цинізм і закритість обласної влади. Вперше за останні роки на вході стояла міліція, перевіряла сумки, документи. Можна, звісно, все списати на АТО, але ж я не бачив металошукачів та спецслужб. Бо зрозуміло, що звичайний міліціонер на вході — це все ж таки не безпека, а більше муляж безпеки.
Кор.: Які питання для були цікавими?
С.Ч.: Усі питання цікаві та необхідні для області. Але цікава поведінка деяких лобістів в сесійній залі. Бо, на жаль депутати, проштовхують не інтереси громади, а саме відстоюють інтереси олігархів та великих газонафтових бізнесменів!
Кор.: Ви маєте конкретні призвіща?
С.Ч.: Так. Поведінка Жиденка Лева та Залужного Олександра викликала сміх в залі не тільки у мене. Це ж треба так відстоювати своїх інвесторів, щоб на камеру говорити таку нісенітницю. «Нафтогазові компанії працюють майже у збиток!» — сказав Залужний. Хто працює у збиток? А скільки років вони отримували надприбутки та виводили гроші в офшори? Якщо працюють у збиток — то нехай повернуть свердловини громаді.
Кор.: Як Ви прокоментуєте виступи представників громадських організацій в «Різному»?
С.Ч.: Я про це говорю вже більше року. Владі це вигідно, бо все вже вирішено на комісіях і сама сесія — це узаконення вже прийнятих до сесійних обговорень рішень. Саме обговорення в момент сесії може зірвати деякі «комерційні» питання. А от обговорення в «Різному» — це для влади панацея! Говоріть собі на здоров’я, обурюйтесь після вже прийнятих рішень! Як на мене — це зрада ідеалів Майдану! Бо люди вмирали саме за справедливість та зміни!
Кор.: Як прокоментуєте банер «Де зміни?»
С.Ч.: Його повісили представники громади, яких влада повністю ігнорує. Більше того поведінка деяких «поважних держслужбовців» вже переходить всі межі здорового глузду. Ось, наприклад по Вороні П.В., людина з трибуни говорить про «кукурікання» і наголошує на конкретиці. Представники громади приносять документи з фактичною корупційною складовою, пишуть проект рішення на сесію, а пан Ворона цього не помічає! Навіть окуляри не допомагають. То хто кукурікає? Мені здається, що не помічаючи фактичної корупції, треба вже каркати.
Кор.: Чому влада так вперто не допускає громаду до обговорень?
С.Ч.: Зараз робота сесії схожа на театральну виставу, де актори на сцені, а громада в залі. Громада може кричати, аплодувати і навіть обурюватися, але актори на сцені поставили охорону внизу, щоб громада приносила тільки квіти. А ось помідори чи яйця кидати вже не можна — бо то є не конструктив. При цьому пригадую, як стояли ці люди на вулиці, сиділи під домашнім арештом, на лікарняних ліжках ховалися від переслідувань, а зараз так важно і пафосно не бачать і не чують громаду. Напевно найбільше горе в Україні — це коли до влади приходять або олігархи, або жебраки. Одні починають грабувати, а інші працювати виключно на свою кишеню. Можна кричати, щоб громада писала листи, постійно запитувати: «А хто громада? Де громада?», вішати ярлики та випускати тітушок по-новому, але зовсім скоро почнуться місцеві вибори. І тоді все це політичне сміття громада вимите на вулицю. І тоді ці пройдисвіти також будуть писати звернення, листи, скарги та кукурікати, що вже їх знову не чують.
Почекаємо...