Собівартість квитка для автобусів КП «Полтаваелектроавтотранс» знаходиться за межами 5 гривень — керівник
Євген Зайцев розповів про деяке пожвавлення пасажирських перевезень, але навіть про вихід на «нуль» мова не йде
У зв’язку із тим, що частина маршруток у Полтаві простоюють через збитки ми звернулися до керівника КП «Полтаваелектроавтотранс» Євгена Зайцева і запитали, чи позначилося це на кількості пасажирських перевезень та відповідно на прибутковості комунального підприємства.
— Є деяке збільшення кількості пасажирів, менше 5%, але не можу сказати, що це пов’язано із зменшенням кількості маршруток. Як правило, лютий, березень, квітень — у нас сезонне збільшення пасажирів. Хоча приватні маршрутки на газу продовжують їздити на Розсошенці, Склозавод, Південний вокзал та Леваду. Тролейбуси «Богдан» як були завантажені на 95-100%, так і залишилися, двері як виламували, так і виламують. Це, як і раніше, пільговики. За 10 місяців від держави ми отримали компенсацію, яка покрила витрати у розмірі лише 45,2%. Навіть із субсидією міської влади ми у 2014 році отримали збиток у 1 млн 248 тис грн.
А нові ціни на паливо та запчастини, за словами керівника комунального підприємства, не дають навіть мріяти про прибуток:
— Якщо говорити про автобуси, то в червні 2014 року собівартість квитка складала 3,03 грн, у липні — 3,38 грн. Після підняття тарифу, у серпні, — 3,22 грн, у вересні — 3,12 грн, у жовтні — 3,19 грн, у грудні — 3,43 грн. Десь так було і у січні, — говорить Євген Зайцев. — А після стрибка курсу долара, я думаю, що собівартість знаходиться десь за межами 5 грн. Якщо ми в тариф заклали вартість солярки в 15,43 грн, то зараз вона коштує 26,59 грн, це ще на, так би мовити, пільгових умовах для нас. Якщо колесо на автобус коштувало 1,3 тис грн, то зараз — 2 тис 360 грн. Бочка мастила — не менше 6 тисяч грн. Якщо ми живемо в умовах капіталізму, то повинні й установлювати відповідний тариф. Якщо в умовах соціалізму, то нехай держава відшкодовує нам. А у нас зараз незрозуміло що. Якби ми не робили, пасажири невдоволені і скаржаться на перевізників, не розуміючи глибинну суть проблеми. А запитання потрібно ставити не перевізникам, а людям на інших, більш високих рівнях.
, «Полтавщина»