Як «Полтавщина» вболівала за збірну України у Львові

29 травня о 20:30 Львів приймав товариський матч між збірними України та Румунії. Полтавській журналіст також відвідав «товарняк». Сльози навернулися на очі, коли пригадав, що представників «Ворскли» немає в складі збірної. Але Мирон Маркевич, головний тренер «жовто-синіх», обіцяв, що, можливо, в головній команді країни може опинитися фланговий півзахисник полтавської команди Денис Кулаков. Тримаємо кулаки за Кулакова і дивимось футбол збірної України без представників «Ворскли», сподіваюсь лише поки що.

Вже за дві години до початку матчу біля стадіону «Україна» зібралася чимала кількість вболівальників. Але тут їх очікувало невелике розчарування — міліція не поспішала запускати на спортивну арену. Тож фанати займалися хто чим. Добре що інфраструктура футбольна в Галицькій столиці, в парку біля стадіону, на тверду «дванадцятку». Люди не поспішаючи окупували різноманітні «шашличні двори» і набиралися калорій, щоб потім у них не закінчувались сили підтримувати Українську збірну. Інші купували собі різну футбольну атрибутику та пакети під «п’яту точку», щоб штани не забруднити. До речі, про чистоту стадіону. Скажіть шановні львів’яни, невже не можна було помити сидіння на стадіоні? Адже люди приїхали з усієї України і вони мали право на комфорт на «Україні». Тим більше, що квитки коштували в середньому 80 гривень, значно дорожче, ніж в Харкові. Та, зрештою, брудні сидіння — це не смертельно, і продавцям газет та пакетів прибуток. Але це так — зауваження на майбутнє.

Полтавська підтримка збірної

Далі — про приємне. Вештаючись біля стадіону, журналіст почув, як його гукнули. Уявіть моє здивування коли я побачив представників фан-руху Полтави. Хлопці із фан-угрупувань «Ворскли» приїхали підтримати збірну. 

— Ми постійно відвідуємо всі домашні матчі України, — розповів Вадим з «C.O.G.E.». — Я їздив і на виїзні ігри у ближнє зарубіжжя. Був у Білорусі, наприклад. Уся та поїздка обійшлася мені приблизно у 600 гривень. У Львів ми прибули в день матчу та знайшли житло у самому центрі за 47 гривень за добу. Завтра вже збираємося у Полтаву. 

До речі, делегатом на цьому матчі був Анатолій Дяченко — голова Полтавської обласної Федерації футболу.

Вольова перемога українців

Поспілкувавшись із «земляками»-фанатами журналіст пішов на стадіон. Якраз встиг на розминку збірної України. Румуни свою розпочали пізніше, ніж суперники. Мабуть, діяли за принципом: «Слабким тренування не допоможе, а сильним не потрібно». Поволі підходили на свої місця вболівальники. Після впевненої гри у Харкові, де підопічні Маркевича познущалися над збірною Литви, відвантаживши прибалтам чотири сухих голи, кожен із фанів чекав такого ж результату і у Львові. До того ж у цьому місті збірна тільки перемагала. І ось настав момент, коли команди вийшли на поле. У Львові збірні України та Румунії вітали стоячи. Після виконання національних гімнів, гостям, тобто румунським футболістам, подарували за українською традицією хліб та сіль. 

Зі стартовим свистком українці «полетіли» вперед, щоправда атакувати їм завадив спущений м’яч. Після нарікань від футболістів, Павел Краловец, чеський арбітр матчу, замінив футбольний снаряд. Румунські гості виявилися міцнішими за литовських, але цього і слід було очікувати. Вони не дали розвернутися в атаці Шевченко і Ко. Навіть самі почали атакувати ворота Пятова. Зокрема, на 9-й хвилині Кристя зміг розхитати центр нашої оборони і пробити по воротах. На щастя, м’яч потрапив у рекламний щит, оминувши ворота. Україна відповіла більш результативно. Ах, як же забили господарі! Знову у дії був людина-гармата Олександр Алієв. Сашко метрів з 35 пробив зі штрафного. М’яч підступно, перед самим голкіпером, наче пірнув у нижній кут. Лобонц лише торкнувся футбольного снаряду і був змушений витягати його із сітки власних воріт. Алієв радіє, а Валерій Газзаєв, тренер «Динамо», мабуть, гризе лікті. А не потрібно було, Валерію Георгійовичу, відпускати Олександра на заробітки в Москву, в «Локомотив». І тут пішла «хвиля» гуляти трибунами «України». 

А на полі, тим часом, румуни заволоділи м’ячем, але моментів у них зовсім не було. Потрібно було гостям, після відносно швидкого пропущеного голу, щось конструктивне робити в атаці. Але ніяк це їм не вдавалося, захист українців діяв впевнено. Гравці ж атаки створили ще один вбивчий момент для Мілевського. Шевченко зліва віддав прострільну передачу, але Артем до м’яча не дотягнувся і, як завжди картинно, завалився на газон, ще й трохи полежав. Гра відразу переметнулася до протилежних воріт. Там Тамаш з убивчої позиції «пальнув» вище поперечини, цей епізод вніс у душу певну тривогу за кінцевий результат матчу. Україна атакувала, але по воротам пробити влучно ніхто не міг. Більш за всіх старався Алієв, він навіть з кутового закручував м’яча у ворота. А Коноплянка, надивившись на півзахисника «Локомотиву», намагався забити метрів з 40, але проблем обидва удари не створили для Румунії. На цьому, власне, і закінчилась перша половина гри.

Другий тайм нагадував перший: команди кудись бігли, але без особливої небезпеки для обох воріт. Першими, як грати в таких умовах, здогадалися румуни. Невгамовний Габрієль Тамаш, який турбував оборону ще в першому таймі, пробив з тієї ж точки, з якої забив штрафний Алієв, навіть трохи далі. М’яч, зачепивши по дорозі Чигринського, залетів у сітку українських воріт. Господарі не зробили висновків з першого голу, за що і отримали другий. Ніколає Данієль на 63-й хвилині, скористався «обрізкою» Михалика, перехопив м’яч, пройшов пів поля, різко ухилився вправо й з лінії штрафної пробив у дальній кут. Ось так... 

Румунія вирішила випробувати український характер, проте чи вистачить духу «жовто-синім» відігратися? Це питання хвилювало кожного на стадіоні «Україна» та перед екранами телевізорів. Хто поведе Україну вперед? Молодий Євген Коноплянка на лівому фланзі зміг розхитати захисника і закрутити в дальню «дев’ятку», але Лобонц «витягнув» цей удар. Україна пішла на штурм. Цей компонент ніколи не вдавався збірникам, і було цікаво подивитись, чи навчив їх Маркевич грати першим номером. Навчив, скажу я вам! Ще 10 хвилин навали, і румунські ворота взяті! Спочатку Шева вийшов сам-на-сам із воротарем, але його удар парирував Лобонц. М’яч відкотився на лівий фланг, де його підхопив Коноплянка і з гострого кута пробив румунського кіпера, пославши йому м’яча між ногами. Пане Лобонц, з Вас 20 копійок! Дебютний гол 21-річного гравця «Дніпра». Далі за діло взявся Шева. Андрій прострілював з правого флангу, а Габрієль Тамаш вирішив відзначитися удруге, причому одних воріт для взяття йому було мало. Одним словом, румун зрізав м’яч у свою «рамку». Дякуємо, Габрієль, за цей дарунок. 3:2 — і стадіон у Львові закричав тисячами голосів: «Україна, вперед!». Румуни намагалися відігратися. Разван Луческу, головний тренер румунів, кинув у бій гравця, який точно має знати, як забивати українцям, — Йонуца Мазілу. Але форвард, який два сезони грає у вітчизняній Прем’єр-лізі, навіть не мав змоги виправдати своє «неточне» прізвище. Бо українці йому й по воротах пробити не дали. 

Рахунок до кінця матчу більше не змінювався. Добре, що так все закінчилося. Зрештою чим важча перемога, тим вона дорожча.

Андрій ІВАНОВ для «Полтавщини»