Сергій Бульбаха: про Полтаву

— Сергію, що значить у Вашому житті Полтава?

— Полтава — це місто, де живе моя родина, мої друзі, мої близькі. Це місто, де живу я. Це мій дім. Тому, я вважаю своїм обов’язком навести в нашому спільному домі лад, зробити наше місто найкращим містом на землі.

Якщо ми поставимо собі запитання: «Як розвивається Полтава?», «Що з’явилося у нашому місті за останні п’ять років?», відповідь буде невтішною: чотири сотні кіосків, з десяток ресторанів та заправок. Інвестиції у місто не йдуть, і як наслідок, у Полтаві мало цікавої, перспективної та достойно оплачуваної роботи.

Як підприємець, я добре знаю: якщо компанія не розвивається — вона занепадає. Так само і з містом — якщо воно не розвивається, воно занепадає. Тому, моє головне завдання як народного депутата — дати місту розвиток

— Але ж Ви не мер. Яким чином Ви будете виконувати подібні обіцянки?

— По-перше, це бюджет. Я ніколи не проголосую за Державний бюджет, якщо в ньому не будуть в достатній мірі профінансовані Програми розвитку Полтави та Полтавської області. І ніхто мене не заставить. Я — самовисуванець. Я нічого не винен ні партійним вождям, ні партійним тусовкам. Моя партія — це полтавська громада. Моє завдання — захищати її інтереси.

По-друге. Кожний народний депутат має можливість спілкування з міністрами, співробітниками промислових місій, посольств розвинутих країн. А це, насамперед, можливість отримати інформацію про бізнесменів та підприємців, які хочуть інвестувати в економіку України. Якщо підійти до справи зі знанням діла, а мій підприємницький досвід дає мені право сподіватись на те, що подібні знання в мене є, можна залучити немалі кошти на проекти, які дадуть поштовх розвитку міста.

— Які галузі, з Вашої точки зору, повинні бути у пріоритеті? Полтавці, мабуть, будуть проти будівництва великих промислових підприємств?

— Я сам, як і всі полтавці буду проти. Великі промислові підприємства, у тому розумінні, яке зараз є у суспільстві, це вчорашній день людства. Давайте розберемо ситуацію на прикладі. iPhone коштує, умовно кажучи, 800 доларів. А собівартість його виробництва — 80. Тобто усі, хто виробляє сировину, комплектуючі, займається його складанням, отримають усі разом — 80, а той, хто його придумав та розробив — 720 доларів. Тож скажіть, що потрібно будувати: складальний завод чи наукову лабораторію? Виробництво, яке оснащене роботами та конвеєрами, поступово перетворюється на звичайний принтер. Заможно жити можна тільки виробляючи технології. Тим більше, що в Полтаві для цього є необхідні ресурси. Ми — університетське місто. А більшість наукових досягнень у світі винаходяться саме в університетських лабораторіях. Потрібно тільки знайти перші проекти, перші гроші. А далі справа піде. Я в цьому впевнений і готовий подібні проекти ініціювати і шукати під них інвестиції. У нас все вийде.

Друга перспективна галузь — виробництво продуктів харчування. Тільки дикуни торгують сировиною. Розвинуті країни реалізовують готову продукцію. Ми — аграрна, на цей час, область. Інвестиції у сферу переробки — це гарна можливість стати заможними. Тим більше, що таке виробництво не відноситься до категорії шкідливих. Тому, чим більше ми будемо чекати і бавитись «народними прокуратурами» та іншими популістськими нісенітницями, тим більше ми будемо втрачати.

— А чим Вам не подобається «народна прокуратура»?

— Тим, що прокуратура повинна бути професійною, так само як і міліція, і суди, і працівники органів державного управління. Всі ланки управління, всі силові структури потрібно поставити під контроль громадськості та вимагати професійної, чесної та ефективної роботи, а не підміняти їх функції різними ток-шоу.

Далі буде...

Віктор ЯРОШЕНКО, «Полтавщина»