Куди іде караван Бублика?

На сайті «Полтавщина» появилася публікація Ю.Бублика про поїздку 1 жовтня представників батальйону «Полтавщина» в Міністерство внутрішніх справ. У якій є правда, напівправда і відверта брехня.

Звісно, правдою є те, що в той час, коли треба боротися з терористами та російською армією на Донбасі, бійці батальйону МВС «Полтавщина» змушені були боротися зі своїм комбатом Іллею Кивою, оскільки вважають, що людина з кримінальним минулим, яка й дня не служила в армії, неврівноважена й хвора на епілепсію (2-га група інвалідності), не має морального і юридичного права відповідати за особовий склад та ще й під час війни. До того ж, у Киви не знята судимість, і прокурори міста й області зараз тиснуть на жінку-прокурора, яка веде цю справу, щоб вона погодилася на зняття судимості. Та й начальник УМВС у Полтавській області Іван Корсун навіть не доповідав у МВС про конфлікт. Далі в статті Бублика правда змішана з брехнею, тому я викладу свою версію того, що відбулося.

Оскільки бійці батальйону в Полтаві правди не знайшли, 1 жовтня до Києва з півсотні бійців батальйону «Полтавщина» виїхали автобусом, який орендував Юрій Бублик. І я шкодую, що всі ми виявилися залежними від нього, бо автобус пропонував організувати і голова «Громадського Майдану Полтавщини» Олександр Лещенко, який теж був з нами.

У Пирятині під час зупинки Ю.Бублику хтось зателефонував і він відійшов подалі, щоб ніхто не чув тієї розмови. А на в’їзді в Борисполь нардеп несподівано розпорядився зупинити автобус. Попросив вийти геть громадських активістів для якоїсь секретної розмови з особовим складом батальйону.

Про нас, громадських активістів, які вже не один день допомагали бійцям батальйону у відстоюванні справедливості, Бублик зневажливо написав — «затесалися». І цією зневагою виявив всю свою справжню суть: якщо нас, громадських активістів він так зневажає, то можна тільки уявити, як же він ставиться до простих громадян?! Мабуть, як до комах...

Це ж як треба морально опуститися, щоб мене, набагато старшого за нього бойового офіцера, який пройшов пекло Афгану, називати Васьою, наче ми з ним у його рідному селі Ковалівці разом кіз пасли!!!

Через кілька хвилин з автобусу з матом і словами: «Бублик — зрадник!» почали вискакувати бійці-міліціонери.

— Василю Григорович! — зверталися вони до мене. — Так ви поведете нас на Київ?

— Звісно! — відповів я, бо завжди тримаю своє слово.

Стало відомо, що Бублик, витуривши з автобуса зайві вуха, оголосив бійцям, що далі вони нікуди не поїдуть, бо пікетування МВС з висвітленням у ЗМІ на всю Україну Аваков допустити не може і в цьому йому взявся допомагати Бублик. Що зараз приїдуть представники керівництва МВС, з яким й будуть «рішать питання».

Та коли я спробував дати команду продовжити рух на столицю, Юрій Бублик висмикнув ключі запалення і поклав собі до кишені, продемонструвавши, хто є хто.

Через лічені хвилини в супроводі начальника Бориспільського міськрайвідділу міліції й справді приїхав заступник міністра внутрішніх справ Микола Величкович та начальник Департаменту міліції особового призначення Віктор Чалован, які намагалися переконати бійців у тому, що накази міністра (про присвоєння Киві звання майора і призначення комбатом) не обговорюються, а виконуються.

І тоді я взяв слово:

— Я знаю, де живеш, і виріжу твою сім’ю! — звернувся я до заступника міністра. — А тобі в машину гранату підкину! — адресував керівнику департаменту. — А тобі кулю в спину пущу при найменшій нагоді! — пообіцяв бориспільському полковнику.

Вони аж побіліли від цих погроз.

А я продовжив: «Отак розмовляє з своїми підлеглими комбат Ілля Кива. Шикує бійців і з автомата стріляє їм під ноги...» Бійці ботальйону розповіли представникам міністерства про те, що І.Кива у 2012 році був засуджений за хабарництво, але використовуючи зв’язки з оточення «Юри Єнакієвського» добився перегляду своєї справи, що він жодного дня не служив в армії й безпідставно отримав звання майора з одночасним призначенням комбатом. Думаю, що про це знав міністр Аваков ще до видання наказу про призначення Киви. Але він чомусь затято ігнорує звернення і полтавського Євромайдану, і бійців батальйону й за всяку ціну хоче залишити Киву комбатом.

Тим часом дві машини ДАІ заблокували наш автобус спереду й ззаду. Кілька представників батальйону і нардеп поїхали разом з міліцейськими «шишками» у МВС для вирішення питань. Мене на перемовини Бублик не взяв, бачте, «ниже его достоинства». Хоча в 2011 році я вів переговори з Азаровим і Тігіпком про залишення пільг афганцям, чорнобильцям та дітям війни. І кілька місяців успішно веду переговори з лідерами окупантів у Донбасі, що дало мені можливість визволити з їхнього полону 17 наших вояків і волонтерів.

Бублик закидає мені, що він забезпечив батальйон спорядженням. Так це, як у приказці про муху, яка орала на розі у вола, бо не за власні гроші він все купує: «нахиляє» бізнесменів, а бійці навіть не знають прізвищ справжніх благодійників... Ну ось як 26 жовтня не виберуть депутатом, то снабженець-Бублик може піти в армію інтендантом.

Ми з бійцями хотіли йти пішки на Київ, але наша розвідка доповіла, що за два квартали нас чекав інший міліцейський спецназ, якому була дана команда нас зупинити. 11-ть годин (з полудня до 23-ї години) ми стояли на дорозі в Борисполі, поки Бублик з «шишками» повернулися. Результат його тривалих перемовин практично нульовий: перейменувати батальйон «Полтавщина» у батальйон «Полтава» (він так і раніше називався), а Киву призначити командиром роти з виконанням обов’язків командира батальйону. Одно слово: те саме яйце, тільки вид збоку...

А щодо Бублика, то з такими як він, в розвідку не йдуть... Не робить йому честі й те, що він попрікає мене тим, що я балотувався по 223-му округу в Києві, де йшов і свободівець мажорчик Юрій Левченко у якого на день виборів не було жодного трудового дня стажу. Але ж обиратися і бути обраним — це право кожного громадянина України, гарантоване Конституцією.

Як кандидат у народні депутати по 145-му виборчому округу я зараз багато зустрічаюся з виборцями у Полтаві, Котелевському та Полтавському районах. І хоч би хто з керівників чи простих громадян хоч одне добре слово сказав про нинішнього депутата по цьому округу — Юрія Бублика. Профукав він величезну довіру виборців. Так що караван Бублика іде в нікуди і скоро розтане в осінньому тумані...

Василь Ковальчук, кандидат у народні депутати України про 145-му виборчому округу