Останній дзвінок для малолітніх злочинців

На території колонії діє закрита школа, цього року вона випускає 13 учнів 9 класу та 38 учнів 11 класу. Шкільна лінійка за ґратами майже така ж, як і в звичайній школі. Відмінність лише в тому, що батьків немає. Співробітники колонії кажуть, що запрошували їх, але ніхто не приїхав. На жаль, більшість юнаків із неблагополучних родин, багато із малозабезпечених, у період кризи відвідувати хлопців стали рідше. Багато у виховній колонії і сиріт — 30 осіб.

На урочистій лінійці кращим вихованцям вручали грамоти за успішне навчання та активну участь у виховних та спортивних заходах. Відділ у справах сім’ї та молоді нагороджував учасників конкурсу малюнків до дня матері, конкурсу стінгазет на тему шкоди куріння. Хлопцям дарували блокноти та шоколадки, адже в раціон їдальні не входять солодощі, тому шоколад для вихованців — чудове заохочення.

Павло Черник (ліворуч у другому ряду) намалював картину для благодійної акції

Двічі викликали для нагородження вихованця колонії Павла Черника із Хорольського району. Хлопець відзначився тим, що намалював картину для благодійної акції «Від серця до серця». Акція збирала кошти на обладнання для пологового будинку, й на аукціоні картину колоніста продали за 500 гривень. Ці кошти врахували — як внесок від Кременчуцької колонії у добру справу.

Павло Черник малює з 13 років. У стінах колонії захоплюється мистецтвом активніше, хоча все робить на свій смак, малюванню ніде не вчився. Він перебуває тут уже 2 роки, зараз йому девʼятнадцять. Хлопець скоро вийде на волю і хоче продовжити навчання у християнському коледжі Кременчука. Про свою картину відгукується небагатослівно:

— Намалював дитину, яка тримає в руці сердечко. Роботу зробив швидко, знадобилося три дні. Чесно кажучи, я не думаю, що картина варта таких грошей, але мені приємно, що вона комусь сподобалася і люди захотіли купити.

Шлях на останній урок через підкову — на щастя — таку традицію започаткували в колонії

Серед випускників — і п’ять юнаків, які планують здати зовнішнє незалежне тестування та вступити до вищих навчальних закладів. Хлопці розповіли, що у них досить високий середній бал атестату — 7 і вище, мріють вчитися у різних закладах — хтось у судноремонтному інституті, в архітектурному, в педагогічному тощо.

Першу професію хлопці отримують у стінах колонії, тут для них є школа та ПТУ, де вчать на швачку, слюсаря та інші спеціальності. З 1 вересня відкриють професію комп’ютерної верстки, а планують ще автослюсаря.

А ще на території колонії є міні-зоопарк. Там живуть домашні та декоративні птахи. Улюбленці усіх — півник, який щодня співає рівно о 5.00, та гусак-довгожитель, якому вже 7 років. Доглядає птахів один із вихованців колонії.

Останній дзвінок у колонії

Наразі в колонії відбувають покарання 154 юнаки із різних регіонів України. До речі, в останні роки в кременчуцькому закладі утримують малолітніх рецидивістів — тих, хто вже не вперше позбавлений волі за свій юний вік. Тут відбувають строк за крадіжки, грабежі, розбійні напади, зґвалтування, вбивства. Термін — від 1 року до 15 років. Вік підлітків — від 14 до 22 років, а потім переводять на «дорослу» зону.

Проте заступник начальника Кременчуцької виховної колонії Валерій Легейко каже, що багато хлопців переводять на умовно-дострокове покарання. Біля 50% малолітніх злочинців за гарну поведінку та сумлінну працю і навчання зменшують термін за ґратами на третину або половину строку. Проте не всі використовують цей шанс, приблизно 10% звільнених юнаків знову потрапляють за грати.