Доброволець батальйону тероборони Полтавщини отримав три кульові поранення під Артемівськом

31 серпня під Артемівськом боєць батальйону тероборони Полтавської області Григорій Модин отримав три кульові поранення в ногу. Зараз доброволець лікується в травматологічному відділенні Полтавської обласної лікарні.

Ми домовилися із Григорієм про зустріч по телефону, хлопець, після деяких вагань та роздумів, все ж таки погодився дати нам інтерв’ю. Говорить, що ще не спілкувався із журналістами, бо не «любить цього».

Григорій лікується у просторій, світлій палаті, над його ліжком висить прапор України та м’яка іграшка у формі усміхненого сонечка. Поранений боєць, коли ми зайшли до нього, щось переглядав у ноутбуці, який стояв на столику біля ліжка. Ми принесли йому сік та фрукти, але він сказав, що цього в нього вдосталь.

Ми, для початку, попросили Григорія розповісти коли він був мобілізований та в якому батальйоні перебував. Під час нашої розмови солдату часто телефонували друзі, цікавилися його станом, а він жартував та посміхався.

— 18 березня ми добровільно прийшли із товаришами до військового комісаріату. Нас нікуди не направили, залишили служити при ньому. А 29 травня ми написали рапорти і поїхали в добровольчий батальйон (авт.: Григорій просив не називати цей батальйон).

Як такого військового досвіду хлопець не мав. Ми запитали чи не страшно йому було їхати на війну без достатньої підготовки.

— Ми ж типу патріоти, страшно не було, їхали туди за ідею, — відповів Григорій. — У Луганській області я здійснював патрулювання та заступав у наряди. Бронежилетів у нас спочатку не було, вже потім передали із Полтавщини.

15 липня Григорію дали відпустку, він повернувся до Полтави, пройшов обстеження у військовому госпіталі та 17 серпня вступив у батальйон територіальної оборони Полтавщини, який виконує функції по охороні стратегічно-важливих об’єктів.

— Я й раніше хотів вступити до батальйону тероборони, але не було місць. Нас забезпечили АКС та бронежилетами. Я був прикріплений до військової частини 16 батальйону тероборони, — розповів Григорій.

Коли ми запитали про обставини, в яких він отримав поранення, доброволець задумався, боявся сказати чогось зайвого чи спогади були дуже болючими:

— Це сталося біля Артемівська на блок-посту. Ми їхали на автомобілі, він поламався, ми вийшли і стали в оточення. Через 5 хвилин по нас вистрелили зі сторони «зеленки» (авт.: зелені насадження).

Всі три кулі влучили Григорію в ногу, він упав. Його підійняв десантник, ім’я якого хлопець не може пригадати. Весь час, доки тривала перестрілка, доброволець не втрачав свідомості, добре пам’ятає, як йому перетягли джгутом ногу та відвезли до артемівської лікарні, де прооперували. Того ж дня, 31 серпня Григорія відвезли на реанімобілі до Харківської лікарні, де також провели подальше медичне втручання. 3 вересня добровольця привезли на подальше лікування до Полтави.

Зараз до хлопця постійно приходять волонтери, друзі, знайомі. Приносять йому їжу, необхідні речі, збирають кошти на лікування, перераховуючи їх на картку «ПриватБанку»: 4149497804484873. На його найшвидше одужання чекають всі небайдужі, а особливо рідні: мама та брат. Підтримка оточуючих допомагають герою не падати духом.

Доки ми спілкувалися, до Григорія прийшли волонтери, повідомили, що за дверима на нього чекають журналісти із камерами. Хлопець почав відмовлятися, а один із волонтерів зазначив: «Народ має знати своїх героїв».

— Та який я герой, я не герой! — відказав Григорій.

На що йому зауважили:

— Ти ж врятував життя, коли прикривав інших від куль.

Попрощавшись із Григорієм, ми поговорили із його лікарем Володимиром Пінчуком, дізналися про стан хлопця та перспективу на одужання.

Лікар повідомив, що організм у бійця молодий, шанси на те, що він буде ходити, дуже хороші.

— Зараз перед нами стоїть завдання зняти шви, навчити його ходити на милицях і чекати зрошення переломів. Два місяці його нога буде у апараті зовнішньої фіксації — це перший етап лікування, а далі необхідна буде подальша реабілітація, — розповів Володимир Пінчук.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»