В Кременчуці люди власними силами виготовляють захисні екрани на БТРи

Волонтери-майстри з Кременчука власними силами організували виготовлення захисних екранів на бронетранспортери, які захищають техніку від пострілів з ручних гранатометів кумулятивними боєприпасами.

Один із організаторів такої допомоги, голова кременчуцького Автомайдану Анатолій Гелевич, розповів про роботу команди волонтерів:

— Спочатку ми збираємо металоконструкцію. Схему розробили наші кременчуцькі інженери. Металопрокат купуємо у підприємств, або люди приносять арматуру і різні потрібні деталі. Зварюємо все, а потім готову панель веземо на Схід, де уже на передовій обшиваємо БТР. 4 БТР ми обшили прямо на горі Карачун, один в Краматорську, і ще один в Артемівську.

— Скільки коштує така робота?

— 2400-2500 гривень обходиться металопрокат на захисний екран. З усіма іншими витратами, десь 3 тисячі гривень. Робота і кошти витрачені на поїздку не беруться до розрахунку. А держава замовляє за зовсім іншими цінами. Наприклад Харківський завод, запропонував за обшитий БТР 83 тисячі гривень.

— Наскільки ваші захисні екрани ефективні?

— Роботу ми почали нещодавно. За останні півтора тижні обшили 6 БТРів. Всі вони були випробовані в бою. По нашим захисним екранам вже чотири рази били з гранатомета РПГ-7, і жодного разу снаряд на борт не проник. Генерал Башинський зателефонував нам під час бойових дій у Артеміську, і повідомив що по БТРу, який ми прошили, було здійснено декілька пострілів. Наш захист справився і хлопці залишилися живими.

— В чому секрет ефективності ваших захисних екранів на бронетранспортери?

— Раніше думали, що чим товстіший захист, тим він кращий. В цьому якраз була помилка. Підприємства робили захист, який важив більше тонни. Наший захист важить 350 кілограм. Якщо захисний екран товстий, це якраз дозволяє комулятивному заряду запалати, і вогняним струменем пропалити захист і броню. Наша решітка, легка, міцна і рефлена, об неї заряд запалюється як об сірник, конструкція згорає в повітрі, спалах розсіюється, вогняний струмінь не формується і не пропалює БТР.

— Скільки чоловік у вашій команді, як довго триває робота?

— У команді 8 чоловік. 2 зварювальника, 2 працюють з болгаркою, 4 чоловіка подсобники. БТР обшивається приблизно за 10 годин.

— Як активно у цій справі вас підтримують люди, держава?

— Є координаційний центр, який взаємодіє з громадянами. Вони приносять нам арматуру, різні деталі. Також продукти харчування, одяг, іншу гуманітарну допомогу, яку відвозимо військовим на Схід. Спочатку ми робили все самі, а недавно почали підключатися різні підприємства, заводи яким ми надаємо наші креслення. Бойові офіцери вихваляють наш захист. Телефонують до нас, замовляють. Ми маємо більше 100 замовлень, але ми ні фізично, ні фінансово з цим не справимося. Маю надію, що підприємства підхоплять нашу ініціативу. Ми поширюємо, наші креслення і раді з усіма співпрацювати.

Одним із організаторів виготовлення народних захисних екранів для бронетранспортерів є засновник заводу «Вепр» Володимир Пилипенко, який розповів, що змусило людей власними силами збирати військову техніку:

— Основний секрет ефективності наших захисних екранів в тому, що наші щити коштують не 89 тисяч доларів, а 3 тисячі гривень. Це коли за справу беруться прості люди, прості підприємці, а не чиновники, які відмивають гроші. Сьогодні півтори тисячі БТР і БРДМ, стоїть в Артемівську, а заходять в місто БТР, які батальйон «Донбас» купив в Київській області у союзу мисливців та рибалок. У Машівці 150 БРДМ, які можна було б допрацювати, поставити сучасні двигуни, бронескло і відправити на передову. Але не можна, лакузи цього не хочуть. Ці решітки, які ми зараз варимо в гаражах, держава могла років 10-15 тому поставити на всі БТРи. От і думайте чому держава нічого не робить, а простим людям приходиться будувати військову техніку.

Анатолій Гелевич — тел. 067-77-67-108

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»