«Чув дзвін, та не знаю, де він»: правда про проблеми облдержархіву
Директор Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА спростовує недостовірну інформацію
14 червня «Полтавщина» оприлюднила неправдиві відомості про діяльність Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської ОДА. Зокрема, неперевірені твердження є у матеріалі під заголовком «Громадськість Полтави здивована оцифруванням документів архіву за мільйон гривень».
Перше. Неправда вже у самому заголовку. По-перше, громадськість — це надто широке поняття, так само як і Євромайдан. Некоректно використовувати добрий імідж славетного Євромайдану у вузьких інтересах та брудних дискредитаційних інформаційних кампаніях, що спрямовані проти представників Євромайдану у новій владі. При всій повазі до кількох всім незадоволених активістів, які утворили ГО «Громадський майдан Полтавщини», але ж це — ДАЛЕКО не вся громадськість!
Друге. Повідомляю правду замість оприлюдненої брехні, яку «Полтавщина» претензійно назвала «переконливими аргументами громадськості». Департамент відповідно до Положення про нього ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ впроваджувати програми, затверджені облрадою. В цьому контексті ключовим документом для нас є Комплексна програма сприяння розвитку громадянського суспільства та інформаційної сфери в Полтавській області на 2013-2015 роки. Цим документом серед цілої низки інших пунктів передбачено й фінансування Державного архіву Полтавської області як установи, що відповідає за зберігання унікальної інформації суспільної ваги — документів національного архівного фонду. Йдеться про елементарне виживання архіву. Як для людини потрібна вода і повітря, так і для архіву — процитую нашу програму: «потрібно дотримуватися режиму зберігання документів відповідно до встановлених нормативних вимог, створювати належні санітарних умов для зберігання документів в архівосховищах, забезпечувати фізичної схоронність документів, а також підтримувати температурно-вологісний режим зберігання документів». Саме на ці потреби ( а якщо ще конкретніше — то на капітальний ремонт даху, ліфту, закупівлю архівних коробок, охорону та ін., тобто на найнагальніші потреби, без фінансування яких Державний архів Полтавської області у 2014 році просто-напросто опинився б перед загрозою зникнення) бухгалтерія Департаменту й спрямувала понад мільйон гривень як субвенцію з місцевого бюджету державному. Фактично мова йде про бюджет виживання. Пишаюсь тим, що завдання-мінімум ми виконали: цьогоріч архів не сконає, і сяк-так виживе.
Що ж до завдання-максимум, то цьогоріч нашою програмою передбачено виділення коштів в сумі 800 тис. грн. на закупівлю якісної установки з оцифрування архівних документів (п.3.2.1. — створення цифрових копій документів з метою збереженості оригіналів). Пропозицію надіслано департаменту фінансів ОДА та керівництву облради. У деяких ГО, можливо, не розуміють, що рішення про уточнення показників облбюджету схвалюється винятково на сесійному засіданні облради. Однак, кошти не виділялися, тому твердження про якісь міфічні тендери є вигадкою. Прикро, що Полтавська область пасе задніх. У 11 областях України уникнули безглуздої говорильні й за прикладом європейських країн вже придбали для своїх обласних архівів відповідні установки, які дають змогу не лише оцифровувати, але й відновлювати (!) історичні документи. Оцифрування також дало б змогу викласти у вільний доступ для краєзнавців, студентів-істориків, усіх небайдужих патріотів унікальні документи часів визвольних змагань українського народу проти російсько-більшовицьких окупантів в роки УНР, похідних груп ОУН, шестидесятництва, що є вкрай важливим нині — у час інформаційної війни з російсько-путінськими окупантами. А ще це дало б змогу тисячам мешканців області не їздити до облцентру, не просиджувати у чергах за тим чи іншим документом, а отримувати потрібну інформацію вдома — на сайті. Також це дало б змогу архівістам перейти на європейський принцип праці: замість, приміром, годинного пошуку потрібної інформації — за хвилину знаходиш її у електронному каталозі.
Втім, на жаль, поки що усе це — лише добрі наміри, які зазначені у наших пріоритетних завданнях. І дуже б не хотілося, щоб проблема законсервувалася через деструкцію кількох непоінформованих громадських діячів, які замість того, щоб навчитися писати інформаційні запити або ж хоча не лінуватися заходити на сайти органів влади керуються відомим українським прислів’ям: «Чув дзвін, та не знаю, де він».
, директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю, член Президії Ради обласної ГО «Майдан»