Віктор Бугайчук: Я людина пролетарського походження

Про власний бізнес, політичні погляди, формування влади в області та основні завдання, які перед нею стоять, ми сьогодні запитали в голови Полтавської ОДА Віктора Бугайчука, якого призначили на дану посаду 2 березня.

Також в нашому інтерв’ю ми хотіли торкнутися теми про особисте — сім’ю, але про це Віктор Бугайчук говорити не захотів, сказав, що ніколи про це не розмовляє. Натомість детально розповів нам про зародження та розвиток національної ідеї на території Європи.

Нинішній очільник області закінчив Харківський політехнічний інститут, навчався на факультеті електромашинобудування. На запитання про вибір професії, він зазначив:

— Так вийшло, так склалось. Приїхав у Харківський політех, я знав, що буду інженером, механіком чи, можливо, електриком. Мені сподобалися гарна назва: «електропривід і автоматизація виробничих процесів» — пішов навчатися. Це провидіння Господнє.

— Як вам вдалося побудувати власний бізнес, очолити кременчуцьку компанію «Ампер»? Які труднощі зустрічалися на цьому шляху?

— Я людина пролетарського походження, тому, після закінчення інституту, поїхав працювати за направленням. Приїхав в Кременчук, працював інженером-налагоджувальником — це людина, яка справляє помилки всіх попередніх (монтажників, проектантів). Йому потрібно відповідати за устаткування, перевірити, щоб воно працювало у всіх необхідних режимах. Десять років я працював у пуско-налагоджувальному управлінні. Коли почалася перебудова, втрачати було нічого. На той час інженери десь підробляли. Ми створили мале підприємство, яке також займалося високовольтним устаткуванням. Поступово прийшла думка, що потрібно не чуже налагоджувати і продавати, а своє. Почалася приватизація, були придбані на торгах акції «конаючого» підприємства комунального устаткування. Хтось приватизував комбінати і нафтопереробні заводи, а інші — маленькі заводи. Завод, який ми придбали, займався розробкою технологій, був цікавим тим, що мав всього потрішки. Можна сказати, що займався науково-дослідним виробництвом — трішки механіки, гальваніки, металообробки. Придбали його і поставили собі завдання — зробити лідером галузі електротехніки в Україні. Я вважаю, що нам це вдалося, зараз наше підприємство знаходиться в числі кращих виробників електротехніки в Україні. Ми продали деякі наші розробки, за нашими патентами випускається техніка в країнах СНГ.

— Який зараз відсоток працівників компанії «Ампер» можна віднести до середнього класу?

— Ми завжди слідкували за тим, щоб заробітна плата на підприємстві була на 10-15% вищою, ніж по місту серед машинобудівних підприємств. Але, коли почалися економічні труднощі, коли я вступив у партію «Свобода», підприємство було занесене в перелік тих, хто може потенційно фінансувати опозицію. Нам почали створювати труднощі, писати на нас листи, всі можливі перевірки до нас приходили, приписи робили. Шукали можливість оштрафувати, призупинити, врешті-решт вони досягли свого — підприємство було закрите за формальними причинами. Це було в листопаді-грудні минулого року. Зараз ми повернулися, набрали замовлень, працюємо, але загальна ситуація складна. Тому, сказати, що на підприємстві люди мають дохід середнього класу, не можна. Я думаю, що такого ні в кого немає. Середня зарплата по Кременчуці — приблизно 3500-5000 гривень. А середній клас, наскільки я знаю, за європейськими стандартами ідентифікується таким чином, що сім’я може раз на рік виїхати закордон на відпочинок, раз на дев’ять років поміняти машину, вивчити дитину за кордоном. Такого в Україні дуже мало, тому, жити в суспільстві і бути вільним, незалежним від нього дуже важко.

— Яка середня заробітна плата на підприємстві «Ампер»?

— Середня заробітна плата на підприємстві складає 3600 гривень.

— Хто зараз керує підприємством?

— Активи переписані на дружину, вона стала акціонером, там є директор, який керує підприємством у робочому порядку.

— Розкажіть про свою партійну приналежність, ви поділяєте всі погляди ВО «Свобода», членом якої є? Ви вважаєте себе націоналістом?

— Національна ідея була народжена в першій половині ХІХ століття не в Україні. Національна ідея почала широко розповсюджуватися на теренах Європи. Всі її боялися, оскільки вона руйнувала імперії. Почали з’являтися національні граматики, не лише українська, а й польська, сербська, хорватська. Почали з’являтися національні літератури, у нас Шевченко, у поляків — Міцкевич (авт.: польський поет, діяч національно-визвольного руху), в Угорщині — Шандор Петефі. Вони несли національну ідею, яка ґрунтується на п’яти складових чинниках: мова, релігія, культура, територія та історія. Націоналізм — це громадсько-політичне вчення, яке конкурувало із лібералізмом та соціалізмом. В Європі перемогла національна ідея, ми бачимо, що всі імперії розпалися — Австро-Угорська розпалася на Чехословаччину, Угорщину, Румунію, Югославію. Османська імперія також розпалася на Туреччину, Ірак, Палестину. І Російська імперія також на початку ХХ століття розпалася, а потім відродилася на підставі іншої ідеї — соціалізму.

На наших теренах національна ідея нібито програла. Але минуло сімдесят років і соціалізм сам довів, що він загинув економічно. Ніхто ж Радянський Союз не завоював, не здолав і не підкорив, він сам розвалився. Соціалізм — це утопія, фантазія. Він має на увазі об’єднання матеріальних ресурсів в єдиний фонд, справедливий розподіл матеріальних благ, але права особистості у порівняні з правами колективу для цієї ідеї — ніщо.

— То ви підтримуєте національну ідею?

— Безумовно, а яка ж інша ідея може бути успішною на наших теренах? Ліберальна ідея — це в Англії і в Америці. Це свобода займатися чим завгодно, держава не втручається. Цієї ідеї в нас немає, тому яка інша партія, окрім «Свободи», може дати ідеологічне підґрунтя?

— Влада в області формується за квотним принципом. Ви його повністю поділяєте?

— Чому ви так вважаєте? Безумовно, три основні сили, які були на Майдані, коригують дії, але немає такого, щоб все було лише за квотним принципом. Ми притримуємося його, але в першу чергу, головна вимога — фаховість і здатність працювати в команді. Якщо людина — висококласний фахівець, то партійна приналежність — вторинна.

— В обласній державній адміністрації передбачаються скорочення. Яких працівників в першу чергу скорочуватимете?

— По-перше, згідно із постановою Кабінету міністрів, із п’яти заступників голови ОДА залишається три. Був наказ щодо скорочення близько 20%, але багато колишніх працівників обладміністрації самі позвільнялися, а ми просто не заповнюємо ці штати. Тобто можна сказати, що все само собою скоротилося.

— Перебуваючи на посаді голови ОДА, скільки разів ви зустрічалися з прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком та в.о. президента України Олександром Турчиновим? При зустрічах які завдання вони вам ставили?

— Я думаю, що не лише я, а й серед інших голів державних адміністрацій мало хто зустрічався з виконуючим обов’язки президента і прем’єр-міністром. Але в нас є куратори від Кабміну, апарату Адміністрації Президента. Вони ставлять нам завдання і слідкують за нашою роботою. Так що ми працюємо злагоджено.

— Які головні посадові обов’язки перед вами ставлять?

— Слідкувати за виконанням політики президента в області. Це як у керівника на підприємстві — здійснюється загальне керівництво. Є заступники, між якими розподілені функціональні повноваження за трьома головними блоками: промисловість, агропромисловий комплекс і соціальний блок. Є три заступники, відповідні департаменти, а я здійснюю нагляд і контролюю роботу цієї структури. Зараз ще триває процес формування команди.

— Коли мають призначити заступників голови ОДА?

— Зараз вони проходять перевірку на допуск до державної таємниці, це триває третій тиждень. До кінця місяця їх обіцяють призначити. Там мають перевірити дипломи. Якщо, наприклад, людина закінчила військове училище в Росії, то зараз дужу важко перевірити, чи справжній у нього диплом. Бо на даний час із Росією просто немає ніяких контактів.

— Ефективний уряд відрізняється від неефективного тим, що дієслова вживає у минулому часі: «зробили», «побудували». Якими своїми діями на цій посаді ви вже можете гордитися?

— Важко багато зробити за три тижні роботи. Зараз створюються структура, іде розподіл повноважень, чітко виписуються всі функціональні повноваження. Ми маємо головні два напрямки: розкрутка промисловості, яка дуже постраждала від того, що розірвався контакт із Російською федерацією. Другий блок — це агропромисловий комплекс. Зараз для того, щоб не заважати весняно-польовим роботам, спільно з обласною радою був прийнятий меморандум, який підписали всі контролюючі органи і силовики, про те, що не заважаємо людям вести посівну роботу.

Законодавством передбачено, що договори оренди потрібно зареєструвати в управлінні юстиції, податковій, щоб мати відшкодування ПДВ. Юстиція теж зараз фактично без керівника, вона нині може переробляти 50 документів за день, коли потрібно 500-700. На 6 місяців ми ввели мораторій, доки аграрії проведуть посівні роботи та зберуть урожай, а також приведуть свої папери до ладу.

Ми також провели зустріч з провідними керівниками промислових підприємств, обговорили проблеми та можливі шляхи їх вирішення. Але, на жаль, проблема є. Вона полягає в тому, що майже в кожного підприємства 40% виробництва йшло на Росію. Тепер все це закрилося і люди втратили майже 50% ринку. Для того, щоб підприємці розвернулися на Захід, територію Євросоюзу та інші ринки, потрібен час. На тих ринках потрібно мати відповідні сертифікати якості. Деякі «гарячі голови» говорять, що нам варто розмовляти з Росією. Але як можна домовлятися з агресором? Вести з ними війну і в той же час торгувати?

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»