Кожен міліціонер Лінійного відділу міліції на станції Полтава в якійсь мірі психолог

З чого складаються будні працівників Лінійного відділу міліції, ми дізналися завітавши до відділу на станції Полтава, що знаходиться поблизу Південного вокзалу. Ми поспілкувалися із заступником начальника лінійного відділу, начальником міліції громадської безпеки лінійного відділу ст. Полтава Євгеном Сліпченком, який на службі в міліції працює з 2001 року, починав свою службу із роботи водія. Про міліцейську службу мріяв із дитинства, оскільки хотів бути як батько, який дослужився до полковника міліції. Ми запитали у Євгена Сліпченка про основні функції та специфіку Лінійного відділу міліції.

Євген Сліпченко

— Одна із основних функцій роботи міліції покладається на блок міліції громадської безпеки, — зазначив Євген Сліпченко. — Поясню чому: я і мої працівники несуть службу відкрито. Основна задача міліції громадської безпеки — це профілактика, тобто, не допущення будь-яких правопорушень на території обслуговування, також ми здійснюємо супроводження потягів, як приміських електричок, так і далекого сполучення по нашій території слідування.

— Найчастіше, які правопорушення вчиняють в потягах?

— Буває розпиття спиртних напоїв у громадських місцях, дрібне хуліганство трапляється. Це те, що стосується адміністративного законодавства. Також, це порушення правил безпеки руху на залізничному транспорті, перехід колії в неустановлених місцях, куріння в електричках.

— Кримінальні злочини часто стаються?

— Не часто, завдяки тому, що постійно здійснюється контроль за нашими працівниками. Ми працюємо на випередження, наша задача — не тільки виявляти злочини, а також їх профілактикою, недопущенням. Трапляються крадіжки, але за останній час такого не було. Кримінальні злочини — це крадіжки, особистого майна громадян під час проїзду у потягах а також і розкрадання обертів залізниці. Громадяни дуже часто халатно відносяться до свого майна, покидаючи купе та особисті речі на ледве знайому людину. Також трапляються випадки, коли ледве знайомі особи знайомляться та розпивають спиртні напої а потім, і самі не пам’ятають, що з ними трапилося. Міліція неодноразово зверталася до громадян щоб ті були уважнішими під час проїзду у потягах, не залишали свої речі незнайомим. Особливо це стосується молоді, студентів, які часто кидають мобільні телефони без нагляду.

— Який рівень зарплати у ваших працівників?

— Я б сказав, що рівень зарплати дуже низький. Середня заробітна плата працівника патрульної служби складає десь дві тисячі гривень. На мою думку, це дуже замалий рівень. Така от ситуація критична, але є надія на те, що зараз нове керівництво в державі, і хотілося б вірити, що ситуація виправиться на краще.

— У зв’язку із революційними подіями у країні, ви працювали в посиленому режимі?

— Як почалася ситуація, коли групи людей нападали на райвідділи, обласні управління міліції, ми також працювали в посиленому варіанті несення служби.

— Траплялися якісь випадки, пов’язані із революцією?

— Десь два дні тому ми разом із загонами самооборони перевіряли потяги на предмет виявлення «Тітушок». Що це таке? Як мені пояснили — це хлопці спортивної статури, які пересуваються групами та порушують громадський порядок.

— І виявили таких хлопців?

— Ні. В нас таких не було. Перевіряли потяги які їхали в напрямку до Києва. До нас приходили хлопці, молодики (авт.: Євген Сліпченко має на увазі загони самооборони), озброєні можна сказати.

— Вони з битами ходили?

— З битами, прутами залізними. Це молоді особи, вік їх був різний, але, я б сказав, що десь від 15 років і вище.

— Як міліція ставиться до патрулювання з громадськістю? Це не заважає міліціонерам виконувати свої функції?

— Мабуть, це нормально, щоб громада теж бачила чим займається міліція, щоб не придумували там чогось. Це позитивно, оскільки, враження про міліцію зміниться і люди нас будуть більше розуміти.

— Назвіть небезпечні моменти у вашій роботі?

— Для працівника міліції завжди є якась небезпека. Оскільки, йде людина, а ти не знаєш, що в неї в голові, що в кишені лежить і так далі. Виходячи на службу, кожен міліціонер повинен знати, що найголовніше — це збереження його життя.

— Міліціонери, які кожного дня ходять потягами, спілкуються з великою кількістю різних людей, починають на рівні психології розпізнавати по жестам та міміці людину, яка може бути злочинцем?

— Зовнішність оманлива, але коли міліціонер пропрацює не один рік, то кожен вже являється психологом. Безумовно, можна вирахувати. Заходиш і дивишся по людині. Якщо спілкуєшся, а людина нервує на пустому місті, значить чомусь же вона це робить, вже підпадає під особливу увагу.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»