День вшанування ліквідаторів наслідків на ЧАЕС — сумне свято

Більше 18 років пропрацював в Лінійному відділу на станції Полтава ліквідатор аварії на ЧАЕС, підполковник міліції Василь Білоцький. Сумні спогади на усе життя зосталися у пам’яті тих хто в той час знаходився поблизу Чорнобиля.

Уродженець Житомирській області після закінчення середньої школи навчався у лісотехнічному технікумі, потім проходив строкову службу в Забайкальському окрузі (Росія). Після служби в армії повернувся до дому у цей час увесь світ спостерігав за наслідками Чорнобильської катастрофи, суспільство переживало тяжкі часи, багато людей було задіяно для організації роботи на території Чорнобиля, тому знов прийшлося одягти форму та продовжити служити на благо Країни та свого народу.

В органи внутрішніх справ на посаду старшини в окремого батальйону МВС міста Овруч, Житомирської області Василь Федорович прийшов служити у 1991 році. Тут отримав перше офіцерське звання — молодший лейтенант міліції, це була перша сходинка великого шляху.

В обов’язки працівників батальйону входили — охорона зон обов’язкового та гарантованого відселення, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, недопущення мародерства з боку осіб небайдужих поживитись чужим майном.

Величезна територія з будівлями та усім майном була «мертвою» зоною, після аварії люди були змушені покинути усе своє майно, взявши собою тільки документи та деякі необхідні речі, усе майно зосталося у домівках. Під час евакуації людям нічого дозволялось вивозити до інших регіонів, усе майно залишилось у домівках, оскільки мало велику ступінь радіації. Люди змушені були все залишити и почати життя з початку в місцях куди були переселені. Шлях до своїх домівок був на завжди зачинений.

Спілкуючись з ним, багато що цікавого пізнаєш за ті часи. Як розповів Василь Федорович, чимало було тих хто намагався поживитись чужим добром. Мародери не нехтували нічим, розбирали будівлі на будматеріали, металеві частини на металобрухт, намагаючись усе вивезти в інші регіони країни, і збути за копійчини, наражаючи на небезпеку тих кому дістанеться таке «дешеве щастя». Усе що знаходилося у цій місцевості було забруднено радіоактивними ізотопами що в свою чергу спричиняло багато захворювання людського організму. Саме затриманням цих любителів легкої наживи займався Василь Білоцький.

Також в тій місцевості були доволі гарні ліси, а це в свою чергу велика кількість ягід грибів, тваринний світ, птахи та риба, тобто усе лісове господарство яке постраждало в наслідок ЧАЕС стало отруйним для людини, збирання грибів, ягід вилов риби. Усе це було заборонено.

Також Василь Білоцький згадав, як одного разу на контрольному пункті затримали автобус, водій якого намагався вивезти з забрудненої території декілька тон живої риби — сомів. Каже — хоча я і сам займаюся рибалкою, але таких розмірів виловленої риби, ще не бачив. І це були непоодинокі випадки.

Сумні спогади на усе життя зосталися в пам’яті тих, хто бачив весь той жах власними очима, і лише при зустрічі зі своїми колегами, згадуючи тих хто на завжди зостався у людській пам’яті чорнобильці будуть згадувати ті часи від яких стає сумно на душі... День ліквідатора, сумне свято.

Наталія САЙКІНА, помічник начальника лінійного відділу на станції Полтава по взаємодії з громадськістю та ЗМІ