«Крихітка»: «Я дуже сподіваюсь, що українці навчаться колись цінувати чужу працю»

8 листопада у concert hall «Villa Крокодила» відіграв рок-гурт «Крихітка». Концерт відбувся із понад півгодинним запізненням, фани гурту оплесками викликали музикантів на сцену. Але перед виступом вокалістка Олександра Кольцова (псевдонім Каша Сальцова) встигла поспілкуватися із журналістами.

Гурт «Крихітка» випустив новий реліз у вигляді максі синглу «Донор». Каша Сальцова на офіційному сайті гурту повідомила, що на запис 4 пісень, двох radio edits та супровідні активності гурт витратив близько 36 тисяч гривень. Нині запису немає у вільному доступі. Щоб він з’явився на сайті ex. ua безкоштовно, потрібно 1800 внесків по 20 гривень. Щойно ця сума надійде на рахунок групи, «Донор» з’явиться у вільному завантаженні. 

Продаж музики у реаліях українського сьогодення Олександра прокоментувала так:

— Як ви, мабуть, знаєте — українці не звикли платити за музику, і ні для кого не секрет в якому скрутному становищі живуть ті музиканти, що працюють лише на українському ринку, не грають фольк. Я не кажу про тих, хто мають нагоду виїжджати за кордон, я говорю про тих, хто просто грають мейнстрім — як ми, наприклад. Мені здається, що кошти, які музиканти вкладають в запис, не повертаються тільки концертами. Тож ми вирішили проекспериментувати, сказали: «О’кей, ми за вільне розповсюдження своєї музики, але дозвольте нам хоча б вийти в нуль, давайте ви нам відшкодуєте повністю вартість запису, а потім копіюйте скільки захочете». Як ви можете прослідкувати з нашого експерименту на kryhitka. com. ua, після кожної транзакції оновлюється банер, тобто, щоразу, як хтось перераховує добровільний внесок, сума зменшується. Заплатили лише 400 з лишнім осіб. Тож навіть такий музичний експеримент став соціальним експериментом. В нас 5000 людей в контакті і скільки ж у фейсбуці, але показник ось вам. Насправді, людей, готових вчинком підтверджувати свою лояльність, набагато менше. Я не розумію чому повинна віддавати комусь свою зарплатню. Дуже сподіваюсь, що українці навчаться колись цінувати чужу працю.

Олександра Кольцова рок-гурт «Крихітка»

Але якщо вже чотириста людей з п’яти тисяч прихильників це зробили, я вже думаю, що це непоганий результат. Революції не робляться так просто. Якщо щось хочеш зробити, то будь готовий до того, що з’явиться сто люди, які будуть гавкати і двоє людей, які будуть конструктивно критикувати, яких варто слухати, а решта будуть байдуже спостерігати що це буде. Тут долучаються до переможців, а якщо не переможемо — нас пнуть першими, скажуть: «Ось бачите, ви були не праві».

— До чиєї критики прислухаєтеся, чия думка для вас важлива?

— До професіоналів, в першу чергу, і до тих, хто не мають на меті образити. Одні люди просто хочуть на тобі вивищитися, принижуючи. В таких людей великі психологічні проблеми, це так звані хейтери. Вони є, вони є абсолютно у всіх. Якщо ти в школі і робиш гарні фотографії, які вивішуєш в контакті, обов’язково хтось пне. Просто є люди, яким необхідно вивільняти агресію на комусь. А конструктивна критика — це подарунок. Я слухаю колег, які успішніші за мене, своїх вчителів, мені завжди щастило з ними, людей із інших соціальних кіл з якими вперше стикаюся. У них новий свіжий погляд. Мій улюблений вираз — «Как дурак с мороза», тобто, вперше людина щось бачить, вона свіжо реагує. Я щаслива, коли чую якийсь відгук, наприклад, від прибиральниці під час саундчеку. Слухаю, що вона каже і думаю: «Угу».

Олександра розповіла, що в неї часто запитують чому вона така сумна, на це вона відповідає: «Я не сумна, я думаю». А настрій завжди має конструктивний. З колегами підтримує добрі стосунки, але найближчі друзі не є музикантами.

— Коли я приходжу кудись, де музична тусівка, колеги достатньо привітні зі мною. І навіть найпопсовіші, яких ви тільки можете уявити, за лаштунками досить приязні. Я гарно ставлюсь до Тіни Кароль, вона хороша співачка, мені симпатична Грановська (авт.: Надія, ексучасниця гурту ВІА-ГРА). Але ми так рідко бачимося, у нас так мало спільних турів.

— У червні на одному із сайтів з’явилася інформація, що «Крихітка» планує припинити своє існування, склад гурту постійно змінюється, дехто з учасників збирається переїхати за кордон. Чи правда це?

— Я таких заяв не робила, це була фраза вирвана з контексту інтерв’ю «Комсомольській правді» і це була відповідь на питання: «Чому так часто змінюється склад групи, як ви бачите „Крихітку“ через десять років?». Через десять років я її чесно не бачу, я про це сказала, а наступного ранку прокинулася від дзвінка із радіостанції: «Прокоментуйте ваш розпад». Але я командна людина і мені подобається писати музику з хлопцями. Але коли в тебе протягом двох років тричі розпадається колектив (ідуть музиканти), ми за цей час створили лише п’ять нових пісень. Це погано, адже все, чого ви хочете від нас — це нових пісень, гарних кліпів. Тож у мене є привід для песимізму. Тим більше, Коля (авт.: Микола Матковський, гітарист) поїхав за кордон, хлопці не проти поїхати, я особисто не збираюся, але інколи думаю про те, що непогано було б мати нерухомість у Європі і отримувати задоволення від цивілізованого навколишнього середовища. Я би воліла кожні три місяці виїжджати на два-три тижні і це насправді ідеальний ритм для життя в Україні, одною ногою бути там.

Гурт «Крихітка» є активістами за збереження навколишнього середовища, випускають власну лінію еко-торб, до Нового року на них з’явиться новий принт. Але Олександра говорить, що хоче щоб її згадували не як громадську активістку, а в першу чергу як співачку, авторку класних пісень.

— В одному з інтерв’ю ви сказали: «Цивілізація — це коли населення в курсі, що відбувається із вмістом їхнього сміттєвого бачка далі». Як гадаєте, коли в нас з’явиться така цивілізація? 

— Коли олігархи викуплять пару переробних заводів, звичайно. Якщо їм буде вигідно, вони примусять всіх нас сортувати сміття. Це ж очевидно, що добровільно ми не будемо цього робити. Тож я думаю, коли на законодавчому рівні бандити, які, на жаль, беруть участь у керуванні країною, зрозуміють, що на цьому можна заробляти — вони всіх примусять. Це, мабуть, буде добре для природи і для бюджету країни. Особисто я сортую сміття.

— Від Полтави які враження? Відвідуєте ж її не вперше.

— Ми тут в трете, одразу з Hyundai (авт.: з потяга) в клуб. Але тиждень тому була на зйомках тут у вашому чудовому легкоатлетичному манежі, я була як помічник режисера. Прогулювалася по Жовтневій. Мені місто дуже подобається, була вражена спортмайданчиками легкоатлетичними, в п’ятій, здається, школі. Там абсолютно європейське покриття, відремонтовано ДЮСШ. І у вас є прекрасні легкоатлети, тепер я про це знаю. З вашого міста Оля Корсунь, і вона мені сказала, що збирається стати Олімпійською чемпіонкою. Схоже на те, що в неї все вийде.

Прощаючись із журналістами Олександра Кольцова сказала, що час «раздавать и колбасить». 

Протягом концерту лунали, як старі пісні гурту, серед яких довгожданна для багатьох «Восени», а також нові, серед яких — «Клоуни і роботи».

Шанувальник подарував Олександрі букет білих троянд, а вона, прощаючись, попросила: «Наступного разу приводьте своїх друзів, скажіть їм, що ми веселі». 

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»