Опозиція: Тимошенко Щербаня не вбивала — ясно як Божий день
ГПУ не змогла довести свою «підозру» у справі «на піску»
Генпрокуратура довела: для того, аби отримати будь-які свідчення проти лідера опозиції Юлії Тимошенко, вона готова на все. Між тим, справа 17-річної давності розсипається на очах, а у Генпрокуратурі не вистачає духу це визнати.
Очевидно, що прокурори отримали замовлення будь-що прив’язати головного опонента режиму до вбивства Євгена Щербаня. На що розраховували? На готовність «свідків» дати винятково потрібні показання? Та щось у «свідків» погано виходить, хоча й лізуть зі шкіри. Не та пам’ять у Петра Кириченка, колишнього помічника Павла Лазаренка, та й інших свідків — Ігоря Мар’їнкова, Сергія Зайцева, аби пригадати, що достеменно відбувалося 17 років тому. А, може, і згадувати нічого. Тож доводиться слідчим «допомагати» змалювати обставини, за яких загинув відомий бізнесмен.
Петро Кириченко на слабку пам’ять, може, й не скаржиться. Та у нього своїх кримінальних проблем вистачає. Впродовж кількох років сам перебував під розслідуванням не одної кримінальної справи. Не забув, що усе його майно, банківські рахунки опинилися під арештом. Репутація була настільки зіпсованою, що ніхто не хотів мати справу з таким аферистом. Кириченко напевне вирішив цю репутацію якимось чином відбілити. Тож зголосився на пропозицію прокурорів дати «виключно правдиві» свідчення проти Юлії Тимошенко.
Дружина цінного свідка Ізабелла не приховує, що її, після важкої операції, в Україні безпідставно заарештували. Заманили в Україну з США, де та мешкала багато років, теж «технічно». Пообіцяли, що нарешті вирішиться справа з продажем її коштовної київської квартири. Але щойно жінка перетнула український кордон, її заарештували. Слідчих не зупинило навіть те, що жінка була хронічно хвора: напередодні вона перенесла операцію з видалення ракової пухлини. Ізабеллу Кириченко тримали на виснажливих допитах і відпустили до Америки лише в обмін на неправдиві свідчення її чоловіка проти Тимошенко.
І це підтверджує сама пані Кириченко. В інтерв’ю газеті Kyiv Post вона заявила, що її заарештували, аби домогтися свідчень її чоловіка щодо причетності Юлії Тимошенко та Павла Лазаренка до вбивства Євгена Щербаня. «З перших хвилин мого затримання слідчі в прокуратурі розпитували мене про мого чоловіка, оскільки він знає і Лазаренка, і Тимошенко. Вони сказали, що він має відповісти на 400 чи 600 запитань», — заявила Ізабелла Кириченко.
Навіть слідчі визнають, що допит Петра Кириченка по інтернету виглядав і комічно, і цинічно водночас. Усі його показання базувалися на вигадках і домислах третіх осіб, навіть тих, кого немає в живих. Звичайно, мертвий же не зможе довести, що Кириченко бреше. Певне, самому Петру Кириченку для гостроти відчуттів захотілося побувати не у звичній ролі звинуваченого, а у якості свідка. Хоча на допиті він виглядав не дуже впевненим. Мабуть, причина у тому, що він не дуже добре навчився брехати. А, може, справа в іншому. Адже навіть його родич — ще один «свідок» Сергій Зайцев Петра Кириченка алкоголіком і наркоманом.
Так чи інакше, після «цінних свідчень» рахунки Кириченка було розблоковано. З нього та його дружини зняті усі звинувачення — її нарешті відпустили, а його рахунки розблокували. Мабуть, були на те вагомі причини.
Бо ж як не розраховували прокурори на свого говіркого свідка, а вибити реальних доказів того, що Юлія Тимошенко має бодай якусь причетність до загибелі Щербаня, так і не вдалося.
Як і з інших свідків. Скажімо, Ігоря Мар’їнкова. Те, що він ніколи не спілкувався з Юлею Тимошенко, нікого не здивувало — всі вже звикли до свідків у цьому суді, які нікого і нічого не знають, але «щось чули». Головне, що він «аргументовано» доводив її причетність до цинічного вбивства Євгена Щербаня. І не важливо, що робив це слів давно покійних людей. Головне, щоб публічно і майже переконливо.
Те, що у справі про вбивство Євгена Щербаня з’явилися нові «шокуючі» подробиці, навіть слідчим, які розслідували цю справу більш ніж півтора десятка років, здається «дивним і неприпустимим». Колишній слідчий у справі Щербаня, співробітник СБУ Юрій Круть був аж надмір зацікавлений у розкритті цього зухвалого злочину. Адже з Євгеном Щербанем вони були однокурсниками. Однак під час розслідування на причетність Тимошенко до справи не було найменшого натяку.
— На той період часу, коли йшло розслідування, особисто у мене не було даних про те, що Тимошенко виступала замовником вбивства Щербаня. Хочу особливо підкреслити, що я не виступаю ані в ролі обвинувача, ані, тим більше, адвоката Тимошенко. Справа, яка зараз розглядається, в основному і складається з раніше припиненої справи, матеріали якої були здобуті на етапі слідства тих років, — говорить Круть.
Його дивує, що саме зараз, ні з того, ні з сього з’явилися докази, котрі «прямо вказують», що саме Юлія Тимошенко чи то помахом руки чи посиланням думки наказала усунути… Кого? Конкурента? Облиште! Ніколи й нізащо жодному навіть геніальному прокурору не вдасться довести, що у Юлії Володимирівни були особисті рахунки з донецьким бізнесменом. І всі свідки, котрих не змусили танцювати під дудку ГПУ — колишні бізнес-партнери, представники корпорації Індустріальний союз Донбасу Сергій Тарута та Віталій Гайдук підтверджують: особистих або бізнесових конфліктів між Тимошенко та Щербанем ніколи не було.
Тоді на кого розраховані ці сольні «концерти» на фальшивих інструментах?
Брехливі свідчення, чисельні порушення кримінального кодексу під час допитів, спотворення фактів. Зрозуміло, що прокурори отримали команду «фас!» і цькують Тимошенко.
Але якщо підсумовувати фарс під назвою «Тимошенко замовила Щербаня», то виявляється, що у влади аж ніяк не виходить прив’язати цю справу до Тимошенко. По-перше, покази проти Юлії Тимошенко так званих «свідків» ГПУ не витримують жодної критики. По-друге, причетність Тимошенко до загибелі Щербаня «підтверджують» лише ті, на кого вдалося натиснути владі. Причому деякі з них кардинально змінюють свою думку у порівнянні з тим, що говорили раніше — «пригадують» якісь неіснуючі факти, роблять дивні припущення тощо. По-четверте, у жодного свідка немає переконливих доказів — наприклад, письмових, аудіо чи відео. Нарешті, по-п’яте, усі свідки посилаються на свідчення третіх осіб — як правило мертвих, тих, хто вже ніколи не зможе нічого підтвердити.
Між тим, справжні замовники резонансного вбивства гуляють на волі. Можливо, їх треба пошукати серед представників донецької мафії, які оточували покійного Щербаня на початку дев’яностих? Але ж кому це потрібно? Встановлення істини в цій справі владу не цікавить.