Митрополит Филип: «Через випробування й спокуси ми досягаємо свого воскресіння!»
Митрополит Полтавський і Миргородський Филип УПЦ МП звернувся до вірян з Пасхальним посланням
Сьогодні 5-го травня християни святкують свято Великодня. З Пасхальним посланням до віруючих звернувся Митрополит Полтавський і Миргородський Филип УПЦ МП:
— Всечесні отці, боголюбиві ченці та черниці, возлюблені у Христі брати й сестри!
У цю світлозарну і спасительну ніч у невимовній духовній радості звертаюся до вас із вічно радісним і світлим вітанням:
«Христос Воскресе!»
Жодне інше вітання не може викликати більшої радості у віруючому серці православного християнина, ніж ці слова, якими ми вітаємо один одного в найбільше наше свято Пасхи Христової. Іншого вітання, що радувало б більше, немає і не було відтоді, як живе на землі людина. Воно сповіщає нам про те, що смерті немає, що після земного життя людини настає для неї нове вічне життя, що могили лише на час приховують від нас наших близьких, що настане час волі Божої, коли всі мертві повстануть для нового життя, але такого, що вже не має кінця. Це вітання свідчить про те, що хоча в умовах нашого життя гріх, неправда і злоба можуть тріумфувати, але в промислительному домобудівництві Божому зрештою восторжествують добро та Істина й оселиться навіки любов. І що ж може бути радіснішим за це? Ця загальна радість прекрасно виражена у Пасхальному піснеспіві: «Небеса убо достойно да веселятся, земля же да радуется, да празднует же мир видимый же весь и невидимый. Христос бо воста, веселие вечное».
Розмірковуючи про таємницю Воскресіння, ми дякуємо Господу за все, що Він посилав і посилає нашій Святій Церкві та нашому благочестивому народу. Багато й радості, й скорботи, багато випробувань попереду, але ми віримо, що Воскреслий Господь із нами. Він іде нам назустріч і простягає Свою Божественну руку допомоги в усіх обставинах. Через випробування й спокуси ми досягаємо свого воскресіння.
Цей рік для нас багато в чому знаменний. Ми святкуватимемо 1025-річчя Хрещення Русі святим рівноапостольним великим князем Володимиром. Прийняття Православної віри стало для нашої країни початком нової ери буття. Світло Христової Істини, яке засяяло тоді на Київських горах, і нині просвітлює наші серця і наставляє на шлях благочестя.
Цього року ми також відзначимо 20-річчя відродження чернечого життя у Спасо-Преображенському Мгарському монастирі. Готуючись до цієї події, ми, усвідомлюючи відповідальність за великий дар Божий відродження чернецтва на нашій Полтавській землі, згадуємо слова, сказані кимось із древніх: «Світло світу — ченці, світло ченцям — Ангели!» У ці Пасхальні дні ми знову, вже в 20-й раз, зберемося в стінах древньої обителі, щоб прославити її Небесного покровителя — святителя Афанасія, патріарха Царгородського, Лубенського чудотворця, який приніс їй своє Першосвятительське благословення і славу в усьому християнському світі.
Возлюблені у Господі отці, брати й сестри! Знову й знову вітаю вас зі світлим святом Пасхи Христової. Хай Воскреслий Спаситель світу зміцнить наші сили в стоянні за правду й Істину і дарує мужність «зберігати єдність духу в союзі миру» (Еф. 4, 3). Світло Христового Воскресіння хай осяє серця всіх наших співвітчизників, проганяючи дух роз’єднання і розбратів, а Православна Церква завжди молитиметься і духовно зрощуватиме істинних чад Царства Божого і відданих патріотів земної Вітчизни.
У ці світлоносні Пасхальні дні ми, будучи «синами воскресіння» (Лк. 20, 36), разом із апостолом Павлом свідчимо, що знаємо, в Кого увірували, — в «Спасителя нашого Іісуса Христа, Який зруйнував смерть і явив життя і нетління» ( 2 Тим. 1, 10). Господь, в Якого ми віруємо і на Якого сподіваємось, хай навчить нас тому, що має творити християнин для прославлення Його Всесвятого імені й від чого утримуватися, щоб просвітився наш розум Пасхальним світлом Воскресіння.
Оживимося, брати й сестри, справжнім торжеством, обіймемо один одного. Тим, хто ненавидить нас, пробачимо все заради Воскреслого, щоб єдиними устами і єдиним серцем співати: «Христос воскресе из мертвых, смертию смерть поправ, и сущим во гробех живот даровав!»
, «Полтавщина»