Окремі лубенці вважають, що суддя із Запорожжя перекладає вину за ДТП

11 серпня 2011 року на 203 км автошляху «Київ — Харків — Довжанський» зіткнулись автомобілі Daewoo Sens та Hyundai Tucson. В результаті аварії водії та пасажири обох машин отримали травми різного ступеню тяжкості. Такою була преамбула сьогоднішнього засідання в Лубенському міськрайонному суді.

Процес розпочався над обвинуваченим в скоєнні ДТП викладачем ПТУ № 53 Юрієм Портянником, який проживає у селі Вільшанка Лубенського району. За іронією долі він викладає в ПТУ Правила дорожнього руху. Потерпілий по даній справі — Віктор Серкіз — суддя Запорізького обласного Господарського суду, і, на думку багатьох лубенчан, саме він є винуватцем аварії. Вони вважають, що суддя використовує свої «професійні зв’язки» та намагається не лише уникнути покарання, а й перекласти вину на Юрія Портянника.

Кореспонденти «Полтавщини» вирушили до Лубен, щоб розібратися в ситуації. Прибувши до будівлі суду, ми побачили людей, які тримали в руках плакати з закликами: «За чесний суд і справедливе судочинство», «Всі рівні перед законом в т.ч. і судді», «Прокуроре, дотримуйся закону».

— Ми колеги з Юрієм Васильовичем,- повідомила «Полтавщині» одна із організаторів акції Тетяна Грицай, — я працюю викладачем в тому училищі, що й він. Ми сьогодні забралися, щоб підтримати його, тому що ми впевнені, що він не скоював цього ДТП. Він дуже чесна, скромна людина, і як водій дуже обережний. За весь його водійський стаж на нього не було складено жодного протоколу за порушення правил дорожнього руху. А пан суддя Віктор Серкіз сьогодні намагається уникнути відповідальності і перекласти її на безвинну людину.

Тетяна Грицай

— Я прийшов сюди висловити підтримку Юрію Васильовичу, — пояснив свою присутність на мітингу майстер виробничого навчання 53-го ПТУ Юрій Дудник. — Я знаю його як людину, що дуже обережна за кермом. Я дуже співчуваю йому, адже з нашими корупційними судами правди добитись дуже важко.

Юрій Дудник

Самого Юрія Портянника ми знайшли в залі судового засідання і попросили розповісти про обставини ДТП:

— Я на своєму автомобілі стояв на головній дорозі, метрів за 15 від перехрестя з другорядною дорогою. Увімкнувши лівий повторювач повороту, чекав, пропускаючи зустрічний транспорт, який рухався в напрямку Києва. В цей момент я відчув сильний удар в праву лобову частину мого автомобіля, який стояв напрямку Полтави. Маневр повороту ліворуч я здійснити не встиг. Від удару мою машину розвернуло на зустрічну смугу передньою частиною, а задня залишилась на моїй смузі.

Обвинуваченний Юрій Портянник

За словами Юрія Портянника, з самого початку справа почала фальсифікуватися. Коли на другий день йому принесли в лікарню, де він перебував з травмами після аварії, схему ДТП, він побачив, що місце зіткнення вказано зовсім не там, де воно мало місце в реальності, і тому відмовився підписувати її. Після виписки з лікарні 2-го вересня правоохоронці запросили його на місце ДТП, він до метра вказав, де знаходився його автомобіль.

— Експертизи проводились без мого відома, мені повідомляли лише про їх результати, — зазначив Юрій Портянник, — я неодноразово заявляв клопотання про проведення незалежних експертиз, але мені було відмовлено. Ми все-таки домоглися відкриття кримінальної справи щодо Віктора Серкіза, але декілька тижнів тому вона була закрита постановою Лубенської міжрайонної прокуратури. А коли я в особистій розмові відмовив Серкізу в його проханні дозволити йому забрати його автомобіль зі штрафмайданчика, він подав на мене ще й цивільний позов про стягнення коштів на загальну суму в 150 тис. грн.

На початку судового засідання кореспондент «Полтавщини» заявив судді клопотання з проханням фотографувати хід засідання. Але суддя відмовив, посилаючись на небажання фотографуватись з боку  представника Віктора Серкіза (який до речі до суду не з’явився).

Вислухавши обвинуваченого та його прибічників, «Полтавщина» спробувала дізнатись позицію протилежної сторони, але представник запорізького судді категорично відмовився давати будь-які коментарі. На зауваження кореспондента, що тоді в статті буде представлена лише точка зору Юрія Портянника, представник лише байдуже здвигнув плечима.

Вислухавши думки сторін, суддя вирішив призначити наступне судове засідання на 16 квітня цього року.

Мітинг під будівлею суду

Наостанок хочеться побажати суду розглядати справи, не дивлячись на чини та звання. Адже, якби це банально не звучало, перед законом мають бути рівними і судді, і «прості смертні». Думаємо, така порада у будь-якому випадку не буде зайвою.

Владислав ЄВТУШЕНКО, «Полтавщина»