Його збирали по шматочкам, а він зумів зібратись з духом

Шрами прикрашають людину! Це справді так, бо коли Дмитро Марченко посміхається, то складається враження, що кожен шрам на його обличчі посміхається разом із ним. А ось і його історія вражаюча та життєстверджуюча водночас.

Не кожна дитина в 11 років мріє стати спелеологом, але Дмитро Марченко в такому віці вже добре знав, що це його покликання.

Спелеолог

Батьки довго не погоджувались із вибором хлопчика, але згодом все ж записали сина до клубу спелеологів міста «Полтава-спелео».

Діма з нетерпінням чекав кожного заняття, адже спелеологія стала для нього сенсом життя. Він безстрашно пускався в дорогу, весь обвішаний спортивним спорядженням, а по повернені додому завжди із захватом розповідав батькам про кожен свій спуск у печеру, про те, що бачив там і як йому не хотілось підійматись нагору. Вже в 12 років у хлопчика за плечима було вже понад 50 досліджених печер, а попереду довгоочікуваний найглибший спуск до печери «Дружба» (90 м),на плато Карабі-Яйла в Криму, який стане для нього трагічним.

Так, 1 травня 2004 року після проведених досліджень Кримської печери, майже на завершенні підйому, Діма, зробивши помилковий рух, вдарився головою об кам’яний виступ, та у непритомному стані падав до низу. Саме втрата свідомості тоді і врятувала йому життя.

Хлопець отримав безліч травм, у нього була відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, втиснутий фронто-базальний перелом праворуч, перелом склепіння та основи черепа, забій головного мозку важкого ступеня з осередками забитих лобових часток, масивний субарахноїдальний крововилив та численні переломи кінцівок. Витягти Дмитра у такому стані було вкрай складно. Під час підйому нагору хлопця супроводжувало двоє лікарів, оскільки у нього неодноразово зупинялось дихання.

Майже місяць юнак провів у лікарні за тисячу кілометрів від дому, спочатку в районній Білогірській, а потім в республіканській дитячій клінічній лікарні республіки Крим, де Дмитро переніс безліч операцій. Батьки хлопчика весь час були поруч, ночували в машині біля медичного закладу та чекали висновків лікарів.

Лише 8 липня 2004 року юнака перевели до м. Полтава для подальшого лікування. Діма вчився наново ходити, тримати чашу та навіть посміхатись.

Зараз Дмитру майже 23 роки. Він займає активну життєву позицію, бере участь у різних молодіжних проектах, займається волонтерством та вже більше року є членом полтавської молодіжної громадської організації «Молоді регіони».

— Дмитро добрий, життєрадісний та відповідальний юнак. Його життєва історія доводить те, що коли людина сильна духом, то її ніщо не зможе зламати, а лише зробить сильнішою. Це гідно поваги! Ми дуже пишаємось, що наша організація має такого активіста, як Дмитро Марченко! — Олексій Чепурко.

Ведучий на турнірі з Пляжного волейболу

Саме в Молодіжці, за словами Діми, він не лише знайшов справжніх друзів але й має змогу реалізуватися як особистість. Його можна побачити на різноманітних акціях, як в якості учасника, так і організатора. Він не одноразово був ведучим на заходах для дітей, на змаганнях з волейболу.

Активіст

Його збирали по шматочках, а він зумів зібратись з духом. Після того трагічного випадку хлопець почав цінувати кожну хвилину свого життя і не марнує дорогоцінного часу

Він завжди у вирі подій, у постійному пошуку нових ідей. Ще більше шанує батьків, а також безмежно любить свою молодшу сестру. Дмитро активно займається спортом та планує ще раз у своєму житті поринути у світ загадкових печер.

Із сестрою

Світлана ТАРАТОРКІНА