«Солодке» золото Полтавщини — проблеми та перспективи

Аби отримати коментарії з цього приводу та узагалі поговорити про сьогодення та перспективи цукрової галузі в області ми звернулися до генерального директора асоціації «Полтавацукор» Євгена Золотарьова.

— Євгене Михайловичу, із чим пов’язане зниження ціни на цукор і які ваші функції на цьому ринку?

— Колись ми були управлінською структурою. Потім усі заводи були передані до приватних рук і ми до них жодного відношення вже не маємо. В асоціації залишилось 4 працівника разом із генеральним директором. В Україні свого часу було 17 таких асоціацій, зараз залишилось чотири — у Києві, Харкові, Полтаві та Вінниці. «Полтавацукор» виконує посередницьку функцію між Національною асоціацією цукровиків і нашою облдержадміністрацією. Формально за нами ще числиться Ланнівський цукрозавод, але і там власник приватний. Ніяких важелів впливу на цінову політику ми не маємо, але прокоментувати загальну ситуацію я особисто зможу. У світі був та й залишається дефіцит цукру. Викликаний він був багатьма причинами, але одна із основних — це неврожай цукрової тростини. Тому й ринок відреагував на це відповідно — зростанням ціни. Тепер, як бачимо, ситуація стабілізується.

— Полтавщина завжди була «цукровою» областю. Чому ж ми такі уразливі до неврожаю, наприклад, індійської чи кубинської цукрової тростини?

— По-перше, світ глобалізований, і ми вже не відгородимося від загальних тенденцій на світовому ринку. По-друге, цукрове виробництво дуже затратне. На один гектар цукрового буряку потрібно витратити 10 тисяч гривень. А заводи приймають сировину по ціні 200 гривень за тонну. Тому виробники відповідають заводу, що сійте тоді цукровий буряк самі. Відповідно скорочуються і площі. Хоча, як ви і казали, Полтавщина й досі є лідером у виробництві цукру. Наприклад, у минулому році в Україні виробили мільйон двісті тисяч тонн цукру, 320 тонн було вироблено на Полтавщині. Та й площі під цукровий буряк у цьому році в області незначно, але збільшаться.

— Хто власники цукрових заводів Полтавщини?

— В основному, це агрохолдинг «Астарта-Київ». Холдингу належать цукрозаводи у Глобиному, у Веселому Подолі (це Семенівський район), у Кобеляках, у Яреськах. Заводом у Лохвиці володіє фірма «Райс». В Оржиці — фірма «Укррос». Вони встановлюють ціну, а також визначають ринки збуту. Цього не знають навіть директори заводів, які контролюють лише виробництво.

— Пригадую, Євген Михайлович, ми вже спілкувалися на цю тему років так сім тому назад. Бачу, що з тих часів мало, що змінилося.

— І вже не зміниться. Це, говорячи російською, «издержки» нашого державного управління. Хіба що через рік ліквідують і нашу асоціацію, адже навіщо ми виробникам?