Полтавська мерія наражається на судові позови через норми водоспоживання

Полтавська влада через нові норми водоспоживання «підставляє» сама себе. Так вважає член комісії громадської ради при Полтавській облдержадміністрації Лідія Шаргородська:

— Наприкінці січня у вас була стаття, що міська влада не має ніякого стосунку до нових норм споживання питної води та водопостачання. Хочу сказати, що це не відповідає дійсності, — розповіла нам Лідія Шайгородська. — Не знаю, чи це від незнання законів, чи через щось інше, але такою відповіддю міська влада наражає себе на судові позови від полтавців, до яких вже довели нові норми водоспоживання із посиланням на рішення міськвиконкому.

За її словами, є діючий СНиП 2.04.02-84*, який, зокрема, передбачає загальний норматив водопостачання 300 літрів на добу для споживачів з водопроводом і каналізацією, ЦГВ з ваннами довжиною 1500-1700 мм та душами. Втім, міськвиконком, посилаючись на розрахунки фахівців, довів цю норму до 364 літрів.

— Так, СНиП 1984 року можна переглядати, але переглядати у тому разі, якщо б водоканал не зміг би технічно забезпечувати норму в 300 літрів й перейшов би з режиму цілодобової подачі на графік. Або у разі, коли б це був 12-поверховий будинок з поліпшеним умовами, наприклад, з джакузі. А так норма споживання — це величина, яка не прив’язується до існування (чи ні) пристроїв для обліку води, і розраховується для кожного будинку, для кожного споживача окремо.

По-друге, Лідія Шаргородська вважає, що міська влада не має права самоусуватися від нових норм, адже саме вона повинна встановлювати ці норми і контролювати виконання рішення:

— Відповідальність за встановлення норм споживання покладається на органи місцевого самоврядування, а не на якихось фахівців. Є Наказ Державного комітету з питань ЖКГ від 27.03.2005 р., а також Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України № 243 від 17.02.2011 р., які обумовлюють порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. Зокрема, ці законно-нормативні акти говорять, що встановлюють норми споживання місцеві ради, користуючись при цьому Методикою визначення нормативу питного водопостачання населенню. А у Методиці нічого не сказано про відсутність лічильників, чи їх наявність.

Також представник громадської ради вважає нічого не вартими апелювання на виконану Державною академією житлово-комунального господарства Міністерства ЖКГ науково-дослідну роботу:

— Згідно із законодавством академія навчає представників місцевого самоврядування, а не виконує за них їхню роботу. Наукова робота, яка не враховує законні вимоги та порядок, — не має практичного застосування. 

Насамкінець Лідія Шаргородська переконана, що нові норми, схвалені міською владою, погіршують соціальне становище малозабезпечених верств населення:

— Парламентські вибори нічому не навчили міську владу та міського голову. Є діючий Указ Президента України від 1999 р. «Про соціальний захист», де йдеться про перегляд норм споживання населенням житлово-комунальних послуг з метою їх здешевлення та передбачається прискорити процес встановлення лічильників. До того ж Закон «Про житлово-комунальні послуги» покладає на міські ради відповідальність за забезпечення контролю у сфері природних монополій (а це і водоканал) та забезпечення малозабезпеченим громадянам соціального захисту. Натомість міська влада все робить навпаки.

Створена комісія громадської ради при Полтавській ОДА буде ще раз звертатися до обласної влади, щоб вона ініціювала процес перевірки дотримання законодавства щодо нових норм водоспоживання.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»