Сафарі у лісах Полтавщини

Проте є тема, яка часто свідомо опускається у мальовничих розповідях про полювання як працівниками Українського товариства мисливства та рибальства, так і самими мисливцями, — це браконьєрство, яке набрало в нашій країні вражаючих масштабів і за своїм розмахом, і за безкарністю. Щоб більш глибоко зрозуміти загрозу цього явища, ми спробували поглянути на браконьєрство очима мисливця з смт Решетилівки, який дав інтерв`ю нашій газеті, проте побажав лишитися невідомим.

— Пане Ігоре (ім`я змінено), скажіть, наскільки поширеним браконьєрство є на Полтавщині? Чи справді воно має такі вражаючі масштаби? 

— На Полтавщині явище браконьєрства є надзвичайно поширеним і стосується усіх видів тварин, хоч якось цінних (зокрема зайців, лисиць, козуль, кабанів; серед птахів варто виділити, як жертв браконьєрства, качок, куріпок та білих лебедів). На Решетилівщині особливого розмаху набрало браконьєрство у лісах на прикордонні Диканського та Решетилівського районів, у яких ще достатньо багато дичини, зокрема кабанів.

— У чому найчастіше виявляється браконьєрство на Полтавщині?

— Для кожної тварини є свої правила полювання, порушенням яких і є браконьєрство. Зокрема, полювання на зайця за допомогою автомобілів з прожекторами є вкрай поширеним явищем. Заєць, захоплений світлом фар, лишається непорушним, стаючи легкою здобиччю для порушників. За одне таке нічне полювання особливо вправні «мисливці» можуть вполювати до 20 тварин, на відновлення яких у природи йде фактично рік.

На кабанів, відкидаючи не тільки мисливські закони, але традиційні уявлення, браконьєри часто полюють автоматичними карабінами прямо у заказниках із мовчазної згоди єгерів. Нарізні карабіни, будучи законодавчо майже недоступними для простого населення, свідчать про своїх власників як про людей, які матеріально здатні обійти будь-які закони.

Що примушує полтавців вбивати лебедів?

На козуль, популяція яких на Полтавщині є неймовірно малою, влаштовуються мисливські петлі у заказниках. Лебеді, наприклад, будучи довірливими до людини птахами, нерідко стають жертвами браконьєрів, що полюють на лебежу печінку — складову народних (і не тільки) еліксирів та бальзамів. Епізод такого варварського забиття лебедів мав місце у селі Жуках Полтавської області кілька років тому. Браконьєрством є також і відстріл дичини без належних ліцензій та у неналежний час (позасезонно), що для Полтавщини більше ніж акутально. 

— Наскільки ефективно сучасна влада та правоохоронці борються із браконьєрством?

— На жаль, реальна ефективність протистояння з браконьєрами дуже низька. У єгерів (і без того у деяких випадках не безгрішних) немає належного устаткування, не вистачає авто. Часто автомобіль для виїзду на ділянку єгерю надають самі мисливці. Надзвичайно малі заробітні плати призводять до того, що іноді найбільшими браконьєрами стають самі єгері. До того ж, браконьєрське полювання, на відміну від звичайного, приносить значний прибуток. Поштовхом для браконьєрства ледь не у промислових масштабах є також і складна, а головне — вкрай дорога процедура отримання необхідних дозволів на полювання. Так, оформити ліцензію для полювання на кабана коштує приблизно 8 000 гривень. Додайте до цього вартість рушниць, набоїв, внески на т. з. «відстрілочні» та ліцензії, пальне для техніки і просто час — ви зрозумієте, що мисливство легальне стає за грошовим еквівалентом чимось на зразок колекціонування раритетів. Саме дорожнеча мисливства легального багатьох мисливців змушує йти у тінь.

На жаль, штрафи (достатньо значні, щоб примусити задуматись навіть заможного) є рідкісним явищем. Здебільшого, браконьєрство має настільки розвинену структуру покривання, що до якихось матеріальних стягнень справа не доходить. 

Сильно погіршує стан мисливства відсутність достатньої кількості заказників. Проте й у існуючих справи не завжди йдуть кращим чином. Так, нерідко заказником є просто сільські луки чи галявини, що робить дичину доступною для браконьєрів. Не так давно УТМР (Українське товариство мисливства та рибальства) ухвалило курс на створення низки заказників, де у вольєрних умовах має відновлюватися популяція звірини. Однак, поки вони будуть введені в дію, тіньові мисливці зроблять свій бізнес ще не один раз.

Нерідко, бачачи відверту бездіяльність влади та відповідальних за дичину органів, мисливці самі чинять опір браконьєрам. Здебільшого, мисливці, які не стають браконьєрами за наших сучасних реалій, — це справжні віртуози своєї справи. Полювання для них не закінчується навіть у снах. 

— Браконьєрська загроза для диких звірів однозначно існує. Проте наскільки вона масштабна. Наскільки сильно підривається популяція тварин? 

— Від тіньового полювання надзвичайно страждають зайці, козулі та кабани. Проте не тільки під прицілом браконьєра обривається життя тварин. Так, для зайців загрозою є непродумане варварське підпалювання стерні у серпні. За рік зайчиха може дати чотири приплоди. Останній вона приносить у серпні. На жаль, абсолютна більшість цього четвертого приплоду гине у полум`ї таких підпалів. Знищують кубла звірів і нові трактори, комбайни. Популяція качок зменшується через меліорацію боліт. Яйця куріпки забирають із гнізд збирачі, які потім торгують ними на базарах Полтави та області, не даючи птиці шансу навіть вилупитися. 

Більчачі сліди у Полтавському дендропарку

Як бачимо, браконьєрство в Україні є значною проблемо для природних ресурсів. Укупі із непродуманим та, почасти, варварським природокористуванням, воно дає жахливі результати. Що ж спинить тіньових мисливців у лісах Полтавщини: дії держави, совість людей чи цілковите винищення дичини у лісах та полях нашої Батьківщини? 

Від редакції. Відповідь на це запитання ми спробуємо знайти, звернувшись до відповідних структур. Слідкуйте за нашими публікаціями.

Олександр КЛІМОВ, «Полтавщина»