Полтавський воїн-інтернаціоналіст заповідає новим поколінням боротися за Україну

Сьогодні у 24-ту річницю виводу радянських військ з Афганістану ветерани цієї війни згадують про свій шлях. На цій війні багато хто втратив своїх рідних, друзів та побратимів. В цей день «афганське братство» збирається разом та згадує минуле й свою обпалену війною юність.

Про свій нелегкий військовий шлях під час строкової служби в Афганістані «Полтавщині» розповів ветеран війни Олег Бутенко:

— 23 квітня 1986, після закінчення Харківського технікуму, мене призвали до армії. Я потрапив до повітрянодесантних сил, в навчальну частину, у Фергану. 23 жовтня нас «бортом» переправили за річку, до Афганістану. Пробув там один рік дванадцять місяців та сім днів. Одним з перших серед молодого поповнення отримав бойову нагороду «За бойові заслуги», за одну з бойових операцій. Служив я у розвідувальній роті й дослужився до звання старшини.

Олег Бутенко після армії поступив до Харківського юридичного інституту. Коли він закінчив його, то працював десять років слідчим прокуратури, потім, ще сім років, районним прокурором у Полтаві. Зараз виховує двох дітей — старша дочка закінчує Харківську юридичну академію. Молодша навчається в 11-й класі й теж планує поступати на правозахисника. Проте жінка Олега сказала, що в сім’ї трьох юристів досить, адже вона сама працює суддею.

— Молодому поколінню я хочу побажати не пити й не курити та займатися спортом. Як це не було б банально сказано, проте боротися за Україну — нашу державу, — говорить ветеран. — Адже ви могли самі переконатися в тому, що стосунки у афганському братстві дуже міцні. Якщо до мене звернеться афганець, якого я навіть не знаю, то я б йому й душу віддав би. Щоб це зрозуміти — це потрібно пережити. Це, чесно, братство, справжнє братство.

Георгій ВОЛОШИН, «Полтавщина»