Для зяблика 300 кілометрів — не відстань

— Вони прилетять на Полтавщину трохи пізніше, проблеми тут немає, — говорить Віктор Васильович. — Справа в тому, що природа виробила цікавий механізм — вся популяція ніколи не летить на гніздування разом. Якщо взяти сімейство горобиних, то спочатку, уже у шлюбному оперенні, вилітають досвідчені самці. Вони обирають оптимальну територію і створюють своєрідне поселення. Починається вокалізація — самці активно співають і закликають самиць. Останні прилітають із молодими самцями, які розташовуються на периферійній від основного ареалу території. Самиця ж ще проінспектує вибране самцем місце на предмет наявності кормової бази та безпеки. І тільки потім створюється пара. Тому сам переліт може розтягнутися у часі на місяць, або навіть на два. Коли ж перші самці уже прилетять, а погода різко змінюється у бік холоду, то може статися катастрофа. Якщо у декого із самців залишився жировий запас, то він може мігрувати у зворотному напрямі, туди, де тепло. Якщо у птаха таких запасів немає — він гине.

 Віктор Попельнюх — доцент кафедри екології та охорони довкілля ПНПУ, кандидат біологічних наук

За словами Віктора Попельнюха, уже зараз в Криму сконцентрувалася значна кількість перших перелітних птахів. Кілька днів тому назад учений бачив у Карпатах перших шпаків, але через раптовий снігопад вони були змушені припинити свої шлюбні співи і відлетіти західніше — звідкіля і прилетіли. Знову ж — якщо, наприклад, у зяблика достатньо жиру, то відстань у 200-300 кілометрів для нього не проблема, це один ривок.

Першими ж до нас завітають (хто на своєрідне ПМЖ, хто тільки тимчасово затримається) вівсянка, просянка, зеленяк, дрозди (чорний та співочий). Другу міграційну хвилю складуть славки (чорноголова та сіра) та соловей. Останніми прилетять ластівки, стрижі, очеретянки тощо.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»