Держава замовляє фахівців, які їй не потрібні

Як виявилося, чітких критеріїв, методики та механізму формування державного замовлення не існує. До чого це приводить? До того, що потрібно повернути гроші за навчання державі, якщо не працюєш за спеціальністю.

Суму для кожного студента складають персонально. Вартість року навчання в ПНПУ імені В. Г. Короленка щороку різна. Наприклад, у 2012 році — 8158 грн. Порахуємо, скільки держава платить за річне навчання одного студента (з врахуванням отримання стипендії у 700 гривень умовно). Це — 16400 гривень. Але ж щороку в університеті навчається близько 2250 студентів-державників. (У 2011 році педуніверситет закінчило 522 державники, у 2012 році — 393 державника. Виходить, в середньому за рік університет має близько 450 випускників. То на всіх 5 курсах щороку навчається біля 2250 державників). То по 16400 гривень щороку Україна платить за кожного з цих державників. У сумі це — 36 млн. 900 тис. грн.

Якби цю кількість грошей роздати 3398 полтавським вчителям, кожен з них отримував би протягом року щомісячний додаток до своєї заробітної плати у розмірі 905 гривень. Знаючи вартість оплати праці педагогів, це — майже половина їх заробітної плати. І це ми порахували оплату навчання студентів тільки одного вузу! Можна лише уявити, які цифри, пов’язані з держзамовленням, фігурують у масштабах всієї України...

І тут проблема не в тому, що за чиєсь навчання заплатила держава. Згідно з Конституцією України кожен має право на безкоштовне навчання. Тому з одного боку розглянемо держзамовлення, як втілення в життя статті 53 Конституції України (Кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність... вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.., надання державних стипендій і пільг студентам та учням). Але усе-таки проблема в тому, що держава замовляє спеціалістів, яких потім не може працевлаштувати, які їй, як виявляється, не потрібні. То що робити, якщо завтра замість 59 мовників державі придумається, що Полтавщині їх потрібно, скажімо, 80? Відучаться державники (вже не говоримо про тих, хто на платній формі навчання), а де потім працювати? Йти одразу на біржу? Але там їх не чекають з розпростертими обіймами — за словами працівників Полтавського міського центру зайнятості, запитання стосовно кількості вакантних місць для вчителів на Полтавщині — смішне. Вільних місць за цією спеціальністю — одиниці. А останнім часом — взагалі «глухо».

То, може, краще формувати більші держзамовлення за тими спеціальностями, фахівців з яких вже зачекалися роботодавці? Може, краще замовляти фахівців, які таки потрібні державі?

Каріна ТЮТЮННИК, «Полтавщина»